Співець трагічної епохи

 

Співець трагічної епохи

Друкуючи добірку сонетів Марка Вороного у №6 за 1926 рік, львівський журнал «Світло» відзначав: «Молодий поет-неоромантик, співець трагічності нашої епохи. У його віршах відчувається невичерпна потенціальна сила, що шукає свого виходу. Серед сучасних поетів радянської України його талант помітно визначається глибшим змістом і досконалою формою».

         18 березня 1904 р. у Чернігові, в сім'ї видатного  українського поета і прозаїка Миколи Вороного та Віри Вербицької-Антіох, доньки поета Миколи Вербицького, автора слів українського Славня «Ще не вмерла Україна», народився син, якого назвали Марком.  Хрещеним батьком Марка був ще один знаний письменник — Михайло Коцюбинський.

         Читати хлопчик навчився вже у 6 років, а у 7 – став учнем Чернігівської гімназії. Захоплювався поезією, з 14 років став віршувати. У 1920-і роки з’явилися перші журнальні публікації. Вийшли друком збірка поезій, книги для дітей, переклади…
 Після жовтневого перевороту й утворення УНР та ЗУНР був приголомшений вбивством гімназистів під Крутами, його родича Григорія Вербицького та знайомої Томи Мещерської. 1918-го записувався добровольцем до армії Денікіна, але через неповноліття його не взяли.

     Навчався у Чернігівській гімназії, Київському музично-драматичному інституті та Київському ІНО. Працював на Київській кінофабриці.

       1926-го Марко Вороний з батьком переїхав до Харкова, у який закохався з першого дня, і присвятив йому не один десяток романтичних віршів. Вступив до інституту Нарпросвіти, працював у театрі, познайомився з М. Бажаном, П. Сосюрою, М. Рильським. Друкувався в журналах під псевдонімом Антіох, від 1926 – виключно під своїм ім’ям у радянських журналах «Червоний шлях», «Глобус» (цикл «Туркестанські сонети», 1926), «Життя й революція». Вірші й уривки з поем цього періоду відзначаються споглядальністю, сповнені роздумів про довколишній світ, природу, місце поета в суспільстві.

У доробку талановитого поета – збірка віршів «Форвард», 5 книг для дітей, переклади творів з німецької — Р.М.Рільке, Г.Гайма, А.Ліхтенштайна; французької – Ш.Бодлера (зокрема – відомого «Альбатроса»), Р.Сюллі-Прюдома;  італійської – Д.Боккаччо; івриту – Д.Гофштейн

Писав сонети, планував видати книжку-сонетарій.

Філософська лірика, особливо на релігійні теми, вражає глибиною і прозірливістю. Кращі поезії цієї тематики («Молитва», «Церква», «Янголи», «Різдвяна елегія», «Отчизна») увійшли до «Хрестоматії української релігійної літератури» (Мюнхен; Лондон, 1988).

Писав також вірші, віршовпні оповідання, казки для дітей: «Червоні краватки», «Будівники», «Коники», «Носоріг», «Ставок» (усі – 1930) та ін.

У 1933 році, рятуючись від репресій, виїхав до Москви, де майже рік працював у ред. журналі «Наши достижения».

1935 рік -  заарештовани органами НКВС як член контреволюіної націоналістичної групи і після примусового визнання себе «зрадником, ворогом народу» засуджений до 8-ми років концтаборів. Покарання відбував на Соловках (РФ).

Постановою особливої трійки при Управлінні НКВС у Ленінградській області від 9 жовтня 1937 року Марко Миколайович Вороний був засуджений до розстрілу і вирок було виконано 3 листопада того ж року.

1937 при перегляді справи Упраіління НКВС у Ленінградській області засудило Вороного до розстрілу.

Марко Вороний – поет розстріляного віідродження.

Наприкінці  січня 1958 р. М.М.Вороний був реабілітований, справу припинено  за відсутністю складу злочину.

Сучасний читач мало знайомий з творчістю Марка Вороного. Відомо, що поет планував видати збірку сонетів. Його філософська лірика, особливо на релігійні теми, вражає глибиною і прозірливістю. Кращі поезії цієї тематики («Молитва», «Церква», «Янголи», «Різдвяна елегія», «Отчизна») увійшли до «Хрестоматії  української релігійної літератури» (Мюнхен; Лондон, 1988).