«Найбільше
і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського
духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої
сподіванки, розум, досвід, почування.»
Панас
Мирний
Щороку 24 травня у всіх слов’янських країнах відзначають День слов’янської
писемності і культури й урочисто прославляють творців слов’янської писемності
святих Кирила і Мефодія – вчителів словенських. Святі рівноапостольні брати
Кирило і Мефодій походили із знатного і благочестивого роду й проживали в
грецькому місті Солуні. Брати були православними ченцями і слов'янську абетку
створили в грецькому монастирі.
Слов’янська
писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий
алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши
чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти
слов’янських народів старший брат Мефодій.
Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб
передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки — глаголиця
і кирилиця.
Святкування пам'яті святих братів ще в старі часи мало місце у всіх
слов'янських народів, але потім, під впливом різних історичних і політичних
обставин, було забуте. На початку XІX століття, разом із відродженням
слов'янських народностей, відновилася й пам'ять про слов'янських первоучителів.
У 1863 році на Русі була прийнята постанова святкувати пам'ять святих Кирила й
Мефодія 11 травня (24 травня за новим стилем).
Одночасно зі створенням абетки було розпочато роботу над перекладом з грецької
на слов'янську Євангелія та Псалтиря. Кирило та Мефодій переклали зі
старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов'янську літературну мову і
книжкову справу. У середньовічній Європі слов'янська мова стала третьою мовою
після грецької та латинської, за допомогою якої поширювалося слово Боже.
Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала
всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських
народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської
писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.
В Україні День
слов’янської писемності й культури встановлено, відповідно до Указа Президента
України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004 і відзначається щорічно 24 травня.
ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ДЕНЬ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ
ПИСЕМНОСТІ ТА КУЛЬТУРИ?
Брати Мефодій і Кирило народилися у
Візантійській імперії, в місті Салоніки, відповідно у 815 та 827 роках, в
родині військового. Деякі історики вважають, що родина була болгарською, інші
приписують братам грецьке походження, проте відомо, що вони розмовляли й на
слов’янській мові. Подорослішавши, старший Мефодій розпочав службу у
війську, а молодший Кирило став студентом університету в Константинополі, де
вивчив багато мов, а також математику, астрономію, діалектику, риторику й
філософію. Після навчання він кілька років працював бібліотекарем у церкві
Святої Софії та викладачем філософії в університеті. Блискучий переможець
філософських диспутів, Кирило був помічений патріархом Ігнатієм та увійшов до
делегації богословів, відправленої до двору арабського халіфа.
Тим часом Мефодій закінчив військову
кар’єру і став ченцем, а згодом настоятелем монастиря у Віфанії. В 856
році й молодший брат полишив активну діяльність вченого-богослова, приєднавшись
до Мефодія в монастирі. Але життя братів у келії тривало недовго — у 860-му патріарх
Ігнатій послав їх з місією до хазарських племен. Під час подорожі Кирило
знайшов мощі святого Климента — першого відомого в історії
місіонера-християнина на слов’янських землях. З цими мощами брати не
розлучалися більше ніколи.
СЛОВ’ЯНСЬКА
АБЕТКА
Християнство
в Східній Європі тоді проповідували здебільшого місіонери короля Карла
Великого, відповідно проповіді й книги були на латині. У 862 році до
візантійського імператора надійшло прохання від князя моравського Ростислава —
він просив перекласти священні книги зрозумілою його підданим мовою. Імператор
доручив цю місію Кирилу й Мефодію, як знавцям слов’янської мови. Невідкладно
почавши працювати над слов’янською абеткою, брати разом зі своїми учнями
водночас взялися до масштабної роботи з перекладу Євангелій, Апостолу й
Псалтиря. Отримавши наказ їхати з християнською місією до слов’ян, вже
наступного року Кирило й Мефодій розпочали свою діяльність у Моравії — навчали
грамоті, проводили богослужіння, відкрили богословську школу.
Викликавши
проповідників до себе, Папа Адріан ІІ після спілкування з ними визнав доречним
служіння мовою місцевого населення та надав Кирилу й Мефодію спеціальний
документ, який посвідчував їхнє право на таку діяльність. Проте подорожі не
судилося скінчитися добре — під час перебування в Римі Кирило важко захворів і
оселився в одному з місцевих монастирів, де в 869 році помер.
ЛАТИНСЬКА МОВА VS СЛОВ’ЯНСЬКА МОВА
Мефодій знову повернувся в Моравію, вже як папський легат. Це полегшило
його роботу, але ненадовго — князя Ростислава змінив князь Святополк,
прихильник латиномовних священників, і 870 року Мефодія було ув’язнено.
Допомогло звільнитися йому лише втручання Папи Римського, проте беззаперечний
дозвіл на служіння слов’янськими мовами було скасовано — спершу Мефодій мав
відслужити месу на латині, а вже потім перекладати її для місцевих слухачів.
Проте проповідник не скорився, а продовжував таємно проводити обряди й
богослужіння слов’янською. Після чергової скарги на нього вищому церковному
керівництву Мефодію знову довелося їхати до Риму й ціною неймовірних зусиль
відстоювати свою точку зору. Зрештою, Мефодій знову отримав папську буллу на
служіння місцевими мовами. Кілька останніх років життя чоловік провів у
Константинополі, а останнім перекладом Мефодія став Старий Завіт. Помер
проповідник, повернувшись у Моравію, у 885 році.
Віддавати
шану Кирилу та Мефодію у східних слов’ян було прийнято здавна — братів було
канонізовано церквою як святих в X столітті й визнано рівноапостольними — тобто
прирівняними до учнів Христа, перших проповідників християнства в світі.
Завдяки створеній ними абетці отримала свій розвиток писемність Київської Русі
і невдовзі грамотність у державі наших пращурів стала поширеним явищем.
День слов’янської писемності та культури відзначають в слов’янських державах,
щоправда, назви свята можуть дещо різнитися — приміром, Північна Македонія
називає його Днем всеслов’янських просвітників і вчителів. В Україні
свято встановлене Указом Президента України від 17 вересня 2004 року.
ДЕНЬ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА КУЛЬТУРИ В
ІСТОРІЇ
·
863
Кирилом і Мефодієм
створено слов’янську абетку, здійснено перші переклади релігійних книг та
розпочато діяльність з просвіти населення на слов’янських землях.
·
1057
Цим роком датується
Остромирове Євангеліє — книга, яку вважають найдавнішою з усіх, написаних
кирилицею.
·
1863
Святійшим Синодом
Російської імперії на честь 1000-літнього ювілею слов’янської абетки
проголошено щорічне святкування на честь преподобних Мефодія й Кирила. В ті
часи, за старим стилем, датою святкування було 11 травня.
·
1880
Римським Папою Левом
XIII день віддання шани Кирилу й Мефодію було впроваджено в календар
Римо-католицької церкви.
·
1980
Завдяки Римському Папі
Іоанну Павлу II Кирило й Мефодій отримали статус покровителів Європи нарівні з Бенедиктом
Нурсійським.
·
2004
Президентом України
видано Указ, згідно з яким 24 травня проголошено на офіційному рівні Днем
слов’янської писемності й культури.
Немає коментарів:
Дописати коментар