Безпека в соцмережах

 

24 та 25 травня у бібліотеці-філії №18 користувачі мали можливість переглянути освітні серіали «Як захиститися від фейків і дезінформації» та «Персональна кібергігієна. Базові правила гігієни в інтернеті» створені для платформи Дія.Освіта Міністерства цифрової трансформації в межах «Всеохопної інформаційно-просвітницької кампанії з протидії дезінформації», що впроваджується 1+1 media та Smart Angel у співпраці з експертними організаціями за фінансової підтримки Європейського Союзу, з ініціативи Мінцифри для платформи Дія.Освіта за підтримки Проєкту USAID «Кібербезпека критично важливої інфраструктури України» та розроблені експертами Києво-Могилянської Академії.

        В освітньому серіалі з кібербезпеки висвітлено психологію та прийоми онлайн-шахраїв, природу фейків, вірусів і дано поради, як цьому ефективно протидіяти.

 Серіал «Як захиститися від фейків і дезінформації»  надав глядачам практичні навички медійної та інформаційної грамотності, які стануть частиною їхнього життя в умовах повномасштабної війни, а також пояснив, як орієнтуватися в інформації довкола та розпізнавати дезінформацію й пропаганду.

На даному етапі інформація була дуже корисною, бо соціальні мережі переповнені матеріалами, які містять неправдиві матеріали і часто підкидаються російськими ботами та проплаченими проросійськими брехунами, щоб сіяти паніку серед українців, створювати конфліктні ситуації в коментарях.

В основному, ми отримуємо інформацію з інтернету через підписку на певні сайти, які є перевіреними на надійність (так зазначили користувачі) після перегляду фільмів. Надані матеріали були корисними та потрібними для загального розвитку.

День слов'янської писемності та культури відзначатимемо 24 травня

24 травня — День слов’янської писемності і культури

 

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.»

Панас Мирний

 

    Щороку 24 травня у всіх слов’янських країнах відзначають День слов’янської писемності і культури й урочисто прославляють творців слов’янської писемності святих Кирила і Мефодія – вчителів словенських. Святі рівноапостольні брати Кирило і Мефодій походили із знатного і благочестивого роду й проживали в грецькому місті Солуні. Брати були православними ченцями і слов'янську абетку створили в грецькому монастирі.

    Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

    Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки — глаголиця і кирилиця.

    Святкування пам'яті святих братів ще в старі часи мало місце у всіх слов'янських народів, але потім, під впливом різних історичних і політичних обставин, було забуте. На початку XІX століття, разом із відродженням слов'янських народностей, відновилася й пам'ять про слов'янських первоучителів. У 1863 році на Русі була прийнята постанова святкувати пам'ять святих Кирила й Мефодія 11 травня (24 травня за новим стилем).

    Одночасно зі створенням абетки було розпочато роботу над перекладом з грецької на слов'янську Євангелія та Псалтиря. Кирило та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов'янську літературну мову і книжкову справу. У середньовічній Європі слов'янська мова стала третьою мовою після грецької та латинської, за допомогою якої поширювалося слово Боже.

    Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.

    В Україні День слов’янської писемності й культури встановлено, відповідно до Указа Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004 і відзначається щорічно 24 травня.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ДЕНЬ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА КУЛЬТУРИ?

Брати Мефодій і Кирило народилися у Візантійській імперії, в місті Салоніки, відповідно у 815 та 827 роках, в родині військового. Деякі історики вважають, що родина була болгарською, інші приписують братам грецьке походження, проте відомо, що вони розмовляли й на слов’янській мові.  Подорослішавши, старший Мефодій розпочав службу у війську, а молодший Кирило став студентом університету в Константинополі, де вивчив багато мов, а також математику,  астрономію, діалектику, риторику й філософію. Після навчання він кілька років працював бібліотекарем у церкві Святої Софії та викладачем філософії в університеті. Блискучий переможець філософських диспутів, Кирило був помічений патріархом Ігнатієм та увійшов до делегації богословів, відправленої до двору арабського халіфа.

Тим часом Мефодій закінчив військову кар’єру і став ченцем, а згодом настоятелем монастиря у Віфанії.  В 856 році й молодший брат полишив активну діяльність вченого-богослова, приєднавшись до Мефодія в монастирі. Але життя братів у келії тривало недовго — у 860-му патріарх Ігнатій послав їх з місією до хазарських племен. Під час подорожі Кирило знайшов мощі святого Климента — першого відомого в історії місіонера-християнина на слов’янських землях. З цими мощами брати не розлучалися більше ніколи.

СЛОВ’ЯНСЬКА АБЕТКА

Християнство в Східній Європі тоді проповідували здебільшого місіонери короля Карла Великого, відповідно проповіді й книги були на латині. У 862 році до візантійського імператора надійшло прохання від князя моравського Ростислава — він просив перекласти священні книги зрозумілою його підданим мовою. Імператор доручив цю місію Кирилу й Мефодію, як знавцям слов’янської мови. Невідкладно почавши працювати над слов’янською абеткою, брати разом зі своїми учнями водночас взялися до масштабної роботи з перекладу Євангелій, Апостолу й Псалтиря. Отримавши наказ їхати з християнською місією до слов’ян, вже наступного року Кирило й Мефодій розпочали свою діяльність у Моравії — навчали грамоті, проводили богослужіння, відкрили богословську школу. 

Викликавши проповідників до себе, Папа Адріан ІІ після спілкування з ними визнав доречним служіння мовою місцевого населення та надав Кирилу й Мефодію спеціальний документ, який посвідчував їхнє право на таку діяльність. Проте подорожі не судилося скінчитися добре — під час перебування в Римі Кирило важко захворів і оселився в одному з місцевих монастирів, де в 869 році помер. 

ЛАТИНСЬКА МОВА VS СЛОВ’ЯНСЬКА МОВА

Мефодій знову повернувся в Моравію, вже як папський легат. Це полегшило його роботу, але ненадовго — князя Ростислава змінив князь Святополк, прихильник латиномовних священників, і 870 року Мефодія було ув’язнено. Допомогло звільнитися йому лише втручання Папи Римського, проте беззаперечний дозвіл на служіння слов’янськими мовами було скасовано — спершу Мефодій мав відслужити месу на латині, а вже потім перекладати її для місцевих слухачів. Проте проповідник не скорився, а продовжував таємно проводити обряди й богослужіння слов’янською. Після чергової скарги на нього вищому церковному керівництву Мефодію знову довелося їхати до Риму й ціною неймовірних зусиль відстоювати свою точку зору. Зрештою, Мефодій знову отримав папську буллу на служіння місцевими мовами. Кілька останніх років життя чоловік провів у Константинополі, а останнім перекладом Мефодія став Старий Завіт. Помер проповідник, повернувшись у Моравію, у 885 році. 

Віддавати шану Кирилу та Мефодію у східних слов’ян було прийнято здавна — братів було канонізовано церквою як святих в X столітті й визнано рівноапостольними — тобто прирівняними до учнів Христа, перших проповідників християнства в світі. Завдяки створеній ними абетці отримала свій розвиток писемність Київської Русі і невдовзі грамотність у державі наших пращурів стала поширеним явищем. 

День слов’янської писемності та культури відзначають в слов’янських державах, щоправда, назви свята можуть дещо різнитися — приміром, Північна Македонія називає його Днем всеслов’янських просвітників і вчителів.  В Україні свято встановлене Указом Президента України від 17 вересня 2004 року.

ДЕНЬ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА КУЛЬТУРИ В ІСТОРІЇ

·         863

Кирилом і Мефодієм створено слов’янську абетку, здійснено перші переклади релігійних книг та розпочато діяльність з просвіти населення на слов’янських землях.

·         1057

Цим роком датується Остромирове Євангеліє — книга, яку вважають найдавнішою з усіх, написаних кирилицею.

·         1863

Святійшим Синодом Російської імперії на честь 1000-літнього ювілею слов’янської абетки проголошено щорічне святкування на честь преподобних Мефодія й Кирила. В ті часи, за старим стилем, датою святкування було 11 травня.

·         1880

Римським Папою Левом XIII день віддання шани Кирилу й Мефодію було впроваджено в календар Римо-католицької церкви.

·         1980

Завдяки Римському Папі Іоанну Павлу II Кирило й Мефодій отримали статус покровителів Європи нарівні з Бенедиктом Нурсійським.

·         2004

Президентом України видано Указ, згідно з яким 24 травня проголошено на офіційному рівні Днем слов’янської писемності й культури.

Конан-Дойл, Артур

Захоплюючі таємниці Артура Конан Дойла

 

Захоплюючі таємниці

Артура Конан Дойла

(до 165-річчя від дня народження Артура Конан Дойла, англійського прозаїка)

ЛІТЕРАТУРНЕ ДОСЬЄ

Артур Конан Дойл (1859–1930) – британський письменник, автор пригодницьких, історичних та фантастичних романів. Перш за все відомий своїми романами про пригоди Шерлока Холмса та доктора Ватсона. Саме Артур Конан Дойл вважається творцем класичних персонажів детективної, науково-фантастичної та історико-пригодницької літератури.

Усе своє життя письменник цікавився різними галузями науки, мистецтва, спорту. Постійні тренування зробили його дужим і оптимістичним, подарували творче довголіття та неабияку працьовитість.

Артур Конан-Дойл – один із класиків кримінального детективу. Медик за професією, він працював лікарем під час англо-бурської війни. Знання медицини, хімії, психології допомогли йому в художньому втіленні тематики, пов'язаної з криміналістикою.

В історії зарубіжної літератури є образи, які ніколи не вмирають. Перші твори про Шерлока Холмса А. Конан Дойл почав писати на початку 1880-х років. У 1892 р. вийшла друком збірка оповідань «Пригоди Шерлока Холмса». Потім таких збірок буде ще декілька: «Спогади про Шерлока Холмса» (1892–1893), «Повернення Шерлока Холмса» (1905), «Випадок із судової практики Шерлока Холмса» (1927). Окрім того, були надруковані й окремі детективні повісті: «Собака Баскервілів» (1901–1902), «Долина жахів» (1914–1915).

Шерлок Холмс прославився тим, що розслідував злочини, які здійснювали люди різного віку. Разом із тим він намагався зрозуміти, що штовхає людину на злочин. Відомо, що всі злочини проходять через людську свідомість, стаючи вчинками. Детективи про Шерлока Холмса уславлюють людський розум і його безмежні можливості на шляху подолання зла.

Дослідники вважають Конан Дойля першим письменником, який наділив сищика живим людським характером. Привабливість його героя – у шляхетності й доброті, співчутті до принижених і ображених, прагненні прийти їм на допомогу; у багатстві душі, любові до прекрасного; у неприйнятті насильства, жорстокості. Наслідком літературної діяльності Конан-Дойля стало сімдесят томів книг. А загалом у творчості письменника виділяються три великі напрями: детективи, історичні романи, фантастика.

Найбільш відомі (після творів про Шерлока Холмса) науково-фантастичні повісті Конан Дойля «Загублений світ», «Отруєний пояс», «Білий загін» та інші.

22 травня виповнюється 165 років від дня народження Артура Конан Дойля.

Ми всі його знаємо, читаємо й любимо його пригодницькі книжки. Його герой приватний детектив Шерлок Холмс, мабуть, найвідоміший британець у світі. Бібліотека-філіал №18 запрошує вас перегорнути сторінки «життя» й Шерлока Холмса й письменника Артура Конан-Дойла.

1. Сер Артур Конан-Дойл народився 22 травня 1859 року в Единбурзі. «Близнюки» за гороскопом. Лікар-офтальмолог за фахом.

2. Отримав лицарське звання за участь в англо-бурській війні.

3. На час написання «Собаки Баскервілів» був найбільш оплачуваним письменником світу.

4. Письменник мав надзвичайну фізичну силу. Прекрасно грав у крикет та більярд. Був першим випробувачем мопеда.

5. У 1890 році письменник Джон Баррі, автор «Пітера Пена», заснував любительську команду з гри в крикет. Членами команди були: Конан-Дойль, Джером, Мілн, Уелс, Кіплінг, Честертон, Вудхауз. Команда існувала 23 роки.

6. Сучасники називали Конан-Дойля «акумулятором ідей»: йому належать ідеї використання надувних гумових човнів для порятунку команд на флоті, камуфляжних сіток для артилерії, а також ідея про прокладення тунелю під Ла-Маншем.

7. Ворогував з письменником Бернардом Шоу, бо той вважав, що «у Шерлока Холмса не має жодної позитивної риси».

8. На надгробку письменника викарбувано лицарський девіз: «Вірний, як сталь, прямий, як лезо».

9. Призвище Холмс Конан-Дойль «позичив» у відомого американського поета та письменника Олівера Уінделла Холмса.

10. Фраза «Елементарно, Ватсон» не зустрічається у творах письменника. ЇЇ придумав британський сатирик Вудхаус і тільки через 14 років вона прозвучала в першій звуковій екранізації про Холмса. Й стала візитівкою детектива.

11. У Великій Британії 21 століття не має музею Конан-Дойля, але є музеї й пам’ятники великому Холмсу.

12. Кожен п’ятий британець вірить, що Шерлок Холмс існував насправді.

13. Роль Шерлока Холмса зіграли понад 70 акторів у 210 фільмах. Але найвідомішою стала роль у виконанні актора Василя Ліванова.

14. У 2019 році Королівський монетний двір випустив монету номіналом в 50 пенсів із зображенням Шерлока Холмса.

15. 2011 року нащадки Конан-Дойля офіційно дозволили написати нову книгу про Шерлока Холмса. Автором роману «Дім шовку» став британський письменник та сценарист Ентоні Горовіц.

Одним словом: «Шерлок Холмс жив і буде жити». Це елементарно!

ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ ВІДОМОГО ПИСЬМЕННИКА:

• Архітектор і художник, чиїм сином був маленький Артур, страждав від пристрасті до спиртного і психічних проблем. Через це сім'я постійно потребувала грошей.
• Мати Артура була любителькою лицарських романів і чудовою оповідачкою, чиї дивовижні історії витіснили з пам'яті хлопчика справжні спогади про його раннє дитинство.
• Дойл провів 7 років у коледжі єзуїтів. Після цього він зненавидів забобони, пов'язані з віросповіданням, а також будь-які фізичні методи виховання дітей.
• У коледжі Артур Конан Дойл терпіти не міг математику, крім того, юнака мучили однокурсники – брати Моріарті. У результаті злим генієм у творах про Холмса став професор математики на прізвище Моріарті.
• Після закінчення коледжу Дойлу довелося терміново повернутися додому, щоб переписати на себе папери і майно батька, який майже повністю збожеволів. Незабаром батько майбутнього письменника потрапив до психлікарні, де пробув до кінця своїх днів.
• Конан Дойл віддав перевагу кар'єрі лікаря, а не заняттям мистецтвом, хоча походив із творчої родини. Під час навчання медицині в університеті Единбурга він познайомився з кількома майбутніми письменниками, зокрема з Робертом Льюїсом Стівенсоном.
• Перше оповідання Дойла було опубліковане в журналі університету. На пробу пера студента надихнули Едгар Аллан По і Брет Гарт, його улюблені письменники на той момент.
• Дойл провів понад півроку на борту китобійного судна, що борознило води Арктики – за роботу корабельного лікаря він отримав 50 фунтів. Кілька років по тому Дойл здійснив аналогічну поїздку до берегів Африки.
• Дойл вирішив присвятити себе літературі, коли йому виповнилося 32 роки.
• Основних персонажів "Етюду в багряних тонах" автор спочатку назвав Шеріданом Гоупом та Ормондом Секером. Коли цей твір опублікували на сторінках літературного журналу, детектива-консультанта і його друга звали вже Холмсом і Ватсоном. Проілюструвати роман видавці запропонували батькові Дойла.
• Роман "Таємниця Клумбера" вважається одним із найдивніших творів Артура Конан Дойла – у ньому письменник розповідає історію потойбічного життя 3 буддійських ченців, які володіли надзвичайно мстивою вдачею.
• Читачі одразу ж полюбили Холмса і вимагали нових книжок про його пригоди, тоді як сам літератор більше хотів писати серйозні романи, вірші та п'єси.
• Письменник вважав одним із найбільш вдалих своїх творів роман "Білий загін" про феодальну Англію.
• Прототипом Холмса був університетський професор з Единбурга Джозеф Белл, який міг за найнезначнішими деталями зробити висновки про професію і минуле людини.
• Артур Конан Дойл писав розповіді про Холмса близько двох років. За цей час персонаж йому добряче набрид, й автор написав про смерть детектива під час сутички з лиходієм Моріарті. Публіка відмовилася змиритися з втратою, і Холмса довелося відродити з мертвих.
• У 1900 році, коли він написав знаменитий роман про собаку Баскервілів, він був найбільш високооплачуваним письменником у світі.
• На початку 20 століття Дойл повернувся до професії медика – він вирушив на війну англійців з бурами, де працював у військово-польовому госпіталі.
• Кілька років по тому Дойлу було надано дворянство і звання лицаря. Письменник двічі брав участь в единбурзьких виборах, але обидва рази зазнав поразки.
• Коли дружина письменника померла від хвороби, він одружився з жінкою, яку таємно кохав усі 10 років з моменту їхнього знайомства.

Артур Конан Дойл помер 7 липня 1930 після важкої хвороби у своєму будинку в Кроуборо (Сассекс). Він був похований неподалік від свого садового будиночка. На надгробній плиті на прохання вдови вигравіруваний лицарський девіз: «Steel True, Blade Straight» («Вірний як сталь, прямий як клинок»).

Вишиванка – генетичний код нації

                         Вишиванка – генетичний код нації

Вишита сорочка завжди була важливим складником одягу будь-якого українця: її одягали і повсякдень, і на свято, з нею вітались зі світом та йшли в останню путь. Вишиванка була ознакою та окрасою народу, частиною культури й самосвідомості. У наш час вона стала вишуканим елементом гардеробу й отримала своє власне свято, котре відзначають третього четверга травня кожного року.

День вишиванки – всеукраїнське свято, покликане зберегти споконвічні традиції створення та носіння етнічного вишиваного одягу. Він не є офіційним святом, а був започаткований в 2006 році студентами Чернівецького університету ім. Ю. Федьковича ініціатором була Леся Воронюк. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, стало міжнародним

Історія української вишивки має не одну тисячу років і, за ствердженнями істориків та археологів, бере свій початок від представників трипільської та скіфської культур, що в давнину проживали на території нашої країни.

Вишитий одяг також був популярний за часів Київської Русі. Ще в 11 столітті сестрою Володимира Мономаха, княгинею Анною, було створено першу школу вишивки, де опановувалось мистецтво гаптування золотом та сріблом.

Вишивка здавна відігравала для українців не тільки функцію одягу, а й слугувала оберегом від усілякого зла. Саме тому сорочки та сукні оздоблювали візерунками на рукавах, комірах та на подолі. Узори вишивок – це особливі письмена, в які майстрині вкладали сакральний смисл, закодовуючи його особливими знаками та символами роду та первинної енергії природи. Також вишивка була своєрідною візитівкою людини. За орнаментом і кольорами можна було дізнатися її вік, сімейний стан, соціальний статус.

Орнаменти вишивки загалом можна поділити на три великі групи: геометричні, рослинні, тваринні та антропоморфні. Рослинні традиційно вишивали на жіночому одязі, геометричні – на чоловічому. Використовувалися такі вишивальні техніки як пряма гладь та «ретязь»(різновид «хрестика»), мережання, низь, «білим по білому». 

У 19 сторіччі в історії вишивки настав переломний момент: з’явилася така професія як вишивальниці. У них замовляли вишиванки для цілої сім’ї. Популяризацією вишиванки серед української інтелігенції займався Іван Франко. Саме він став першим, хто сміливо поєднував вишиту сорочку з діловим піджаком. Уся Європа заговорила про традиційний одяг українців. У 1876 році Олена Пчілка видала альбом українських вишивок, орнаменти яких зачарували європейських модниць.

Крізь віки проніс український народ любов до вишиванки та зберіг традиції її створення. Кожен регіон України може похвалитися своїми унікальними звичаями, які пов’язані з національними орнаментами на одязі. Українські орнаменти є окрасою предметів домашнього вжитку – наліжників, обрусів, напірників, рушників.

На честь свята Дня вишиванки в Україні та світі відбувається велика кількість заходів: флешмоби, виставки, концерти, покази фільмів, марші у вишиванках тощо.

Особливе значення цей день має в часи нападницької повномасштабної війни, розпочатої росією проти України. Серед волонтерів, вишивальниць, громадських організацій та активістів набула популярності акція «Подаруй вишиванку захиснику», ідея якої належить українському військовому Олександру Ткачуку. У зону військових дій передаються вишиті сорочки для захисників Батьківщини. Мета акції – підняття бойового духу та візуалізації образу українського воїна. Вишиванка нині стала символом боротьби, захисту та оберегом у протистоянні ворогу.

Також, традиційною є акція «Народжені у вишиванках», коли в пологові будинки України передають сорочки для новонароджених.

Наразі географія свята Дня вишиванки охоплює понад 50 країн світу. Елементи української вишивки використовують визнані світові модельєри та будинки мод, наш традиційний одяг носять зірки світового масштабу.

День вишиванки – це не просто привід показати красу свого вишитого строю, а й можливість з гордістю сказати: « Я – українець/українка, це моя історія та культура, і я нею пишаюся».

До дня вишиванки в Кирило-Ганнівській  бібліотеці-філії №18 спільно з працівниками Будинку культури було проведено квест-урок « Вишиванка – генетичний код нації», на який були запрошені учні закладу освіти. У ході гри діти ознайомилися з історією українського костюму, технікою вишивки сорочок, символізм кольорів у вишивці українців, види орнаменту та регіональний вплив на різноманіття візерунків. Метою заходу було розширити уявлення про українську вишиванку й народний костюм, розвивати інтерес до українського національного одягу, як складової частини духовної культури українців.

Також було виготовлене панно з нагоди свята.