15
ЛЮТОГО - 35 РІЧНИЦЯ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ
НА ТЕРИТОРІЇ ІНШИХ ДЕРЖАВ
Ти
– вічний біль, Афганістан,
Ти
– наш неспокій.
І
не злічить глибоких ран
В
борні жорстокій.
І
не злічить сліз матерів, дружин, дітей –
Не
всі вернулися сини із тих ночей…
Зкожним роком історія відділяє нас від вогненних років афганської війни.
Офіційно афганська війна тривала з 25 грудня 1979 року по 15 лютого
1989 року.
Україна
втратила близько 4тисяч молодих хлопців, 6 тисяч
стали інвалідами, тисячі залишилися у полоні, або пропали
безвісти. За майже 10 років бойових дій на цвинтарях
України з»явилося понад
три тисячі свіжих могил з юними обличчями на
фотографіях. 81 полтавець не повернувся з поля бою, серед них
два наші земляки: гвардії рядовий Губарь Олександр
Володимирович,з селища Опішні та старший лейтенант Канівець Іван Дмитрович з
села Заїченці. Вічна пам»ять їм в серцях людей
наших та вічний біль в серцях батьків їхніх і матерів. Через цю
безглузду війну пройшли майже 700
тисяч чоловік. І серед них 30%
були українці. Хотілося б згадати імена воїнів-інтернаціоналістів,
колишніх жителів Кирило-Ганнівської сільської ради, які
проходили строкову службу на території Афганістану.
Маслій
Олександр Якович, народився 5 березня 1969 року в селі Миколаївка
Кирило-Ганнівської сільської ради. Закінчив Миколаївську початкову та
Кирило-Ганнівську 8-річну школи. Потім навчався у Зіньківському технічному
училищі, здобув професію водія та електрика. Працював водієм у
колгоспі. У жовтні 1987 року Олександра призвали до
армії. З червня 1988 року по 17 лютого 1989 року проходив службу в Афганістані.
Закінчував службу у Львові. Зараз проживає у місті Полтава. Одружений, має
сина.
Овсій
Станіслав Михайлович, народився 26 листопада 1966 року у селі
Миколаївка Кирило-Ганнівської сільської ради. Початкову освіту здобув у
Миколаївській початковій школі, потім роки навчання у Кирило-Ганнівській
8-річній школі та Оданівській середній школі Диканського району.
Далі навчався на пеленгатора-радиста у місті Полтава. У 1985 році
був призваний до лав Радянської армії. Служба розпочалася у
навчальній частині в Ашхабаді у групі зв»зківців. Потім служба
в Афганістані у місті Джалалабад. Після служби а армії Станіслав
навчався у Київському торгово-економічному інституті. Зараз проживає
в місті Лубни. Одружений, має двох дітей.
Юдічев
Василь Михайлович, народився у селі Кирило-Ганнівка, навчався у місцевій
8-річній школі, потім в Зіньківському ПТУ , де здобув
професію тракториста. Працював у колгоспі, одружився. У 1981 році
був призваний до армії, служив у місті Баку, потім з 1982
році продовжив службу в Афганістані у місті Джалалабад. Повернувшись
додому, працював у колгоспі, разом з дружиною виростили двох синів. 23 липня
2006 року Василь Михайлович загинув.
Вже
минуло 35 років як закінчилася десятилітня ніким і нікому не
оголошена трагічна війна. Але в людській пам»яті вона буде жити
довго, тому що її історія написана кров»ю солдат і сльзами жінок
та матерів, обелісками з залізними зірочками та піснями,
які увірвалися в наше життя фронтовим вітром. Давайте
будемо пам»ятати воїнів-ветеранів, виявлятимемо розуміння
до тих, хто пройшов через війну, і
для кого вона триває і досі.
У спогадах, у снах, у думках, Вони цього заслуговують!
Немає коментарів:
Дописати коментар