https://youtu.be/fcbxKH29R44?si=aCNMEEsGmuSNB1Ii

Сьогодні, 26 березня, в Україні відзначають День Національної гвардії.

Свято встановлено згідно з Указом Президента «Про День Національної гвардії України» від 18 березня 2015 року, «враховуючи значення та роль Національної гвардії України у виконанні завдань із забезпечення державної безпеки та оборони держави, захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку».

Створена 4 листопада 1991 року як самостійна силова структура, Національна гвардія від здобуття Україною незалежності гідно виконує покладені на неї функції. У початковому своєму форматі НГУ існувала з 1991 по 2000 рік. До 2000 року професійною датою воїнів-нацгвардійців було 4 листопада, як це передбачалося Указом Президента України «Про День Національної гвардії України» від 28 жовтня 1993 р. № 494/93. Із 2000 року, в зв'язку з розформуванням Національної гвардії України, набрав чинності Указ Президента України «Про зміни та визнання такими, що втратили чинність, актів Президента України з питань діяльності Національної гвардії України» від 11 лютого 2000 р. № 228/2000.

Свято військових правоохоронців відтоді відзначається щороку 26 березня, в день прийняття Верховною Радою в 1992 році Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», відповідно до Указу Президента України «Про День внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України» від 26 березня 1996 р. № 216/96.

Перемога Революції Гідності, загострення ситуації в Криму та у східних регіонах України 2014 року рішуче вплинули на переосмислення ролі силових структур у незалежній Українській державі. Саме тоді було прийняте рішення відновити Національну гвардію. Згідно з ухваленим 13 березня 2014 року Верховною Радою Законом «Про Національну гвардію України», ця структура є військовим формуванням із правоохоронними функціями, що входить до системи МВС і призначене для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами — із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань, терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Службовці Нацгвардії виконують завдання з протидії злочинності, здійснюють охорону важливих об’єктів, дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав, конвоювання, екстрадицію та охорону підсудних, забезпечують мир, спокій, безпеку, громадський порядок на всій території країни, беруть участь у ліквідації наслідків стихійних лих, забезпеченні карантинних заходів.

Базою для формування особового складу НГУ з 2014 року стали підрозділи внутрішніх військ, а також добровольці. Відзначення 26 березня Дня Національної гвардії України було повторно запроваджено 18 березня 2015 року Указом Президента України «Про День Національної гвардії України».

Вже з квітня 2014 року особовий склад Нацгвардії у взаємодії зі Збройними Силами України брав участь в Антитерористичній операції, а з 2018 року – в Операції Об’єднаних Сил.

Підрозділи оперативного призначення Нацгвардії від початку сучасної російсько-української війни сформовані за структурою підрозділів Сухопутних військ ЗСУ та забезпечені необхідною бронетехнікою та озброєнням.

Крім цього, Нацгвардія розвинула свою спроможність забезпечувати правопорядок та безпеку громадян у будь-якій частині України з урахуванням передового досвіду аналогічних формувань країн Європи та світу.

З 2017 року Національна гвардія є членом Асоціації сил жандармерії і поліції країн Європи і Середземномор’я.

Нині, в умовах повномасштабної війни, військовослужбовці Національної гвардії боронять цілісність і незалежність України, даючи гідну відсіч російським загарбникам.

Вітаємо службовців, співробітників, ветеранів внутрішніх військ і Національної гвардії України з професійним святом! Упевнені, що, завдяки особовому складу НГУ, безпека українських громадян і нашої держави знаходиться в надійних руках.

З Днем Національної гвардії України! Висловлюю слова подяки всім, хто зараз боронить нашу рідну землю від російських військ. Низький уклін усім ветеранам та вічна пам'ять військовослужбовцям, які віддали найдорожче – своє життя за встановлення миру і спокою на рідній землі.
        Слава Україні!

 

 

Маруся Чурай. Це – голос наш. Це- пісня. Це – душа!

Є люди, чиї особисті історії впливають на культуру, а то й взагалі стають надбанням людства. Однією з таких історій, яка допомогла створити пласт народної пісенної творчості та загалом української культури, стала історія Марусі Чурай. Поетеса, народна співачка, легендарна особистість. Над нею не владен час.

Дівчина з легенди, Чураївна – так називають піснярку, факти із життя якої залишаються оповитими таємницями й донині викликають жвавий інтерес істориків та літературознавців.

Маруся родом із Полтавщини. Її батьки – урядник Полтавського козацького полку Гордій Чурай та його дружина Горпина – народили її близько 1625 року. Батько був дуже авторитетним козаком, тож після його смерті вдова та красуня-донька були оточені турботою й увагою побратимів.

Маруся була непересічною дівчиною. Неймовірно вродлива, творча, глибинна, розумна. Вона сама складала пісні й сама ж їх і співала.

Хто до неї лише не залицявся! Навіть наказний гетьман Іван Іскра. Але ж, як відомо, душа має свої, лише їй відомі, орієнтири. Свої, так би мовити,GPS-координати. І привели вони Марусю до Грицька, чи то Бобренка, чи Остапенка. Точно його прізвище невідоме, але відомо лише одне: Грицькові не пощастило.

Таємно заручившись із Грицьком, який пішов на війну, Маруся стала пісні складати та коханого з походу виглядати. І дочекалась: він повернувся живий-здоровий.  Але більше її не любив і навіть не звертав на неї уваги.

Це стало для Марусі шоком. Її творча душа буда зранена й зраджена. Повітря, яким дихала, було насичене лише біллю і весь світ в один момент втратив для неї сенс.

А далі ця історія має різні версії. Згідно з одними, Маруся вирішила отруїтись і зварила для цього зілля, яке нібито випадково випив Гриць. Згідно з іншими, такою була помста зрадженої жінки.

Як би там не було, але справа щодо смерті Грицька набула неабиякого розголосу і її 1652 року розглядали в полтавському суді. Там Марусю засудили до страти, але амністували з огляду на заслуги батька та її напрочуд талановиті пісні.Текст вироку дослідники знайшли у відповідних архівах. Написано в ньому наступне: «В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити». Це свідчить про те, що Маруся Чурай – справді реальна особистість, а не вигадана персона, як дехто про неї каже.

Суд їй дарував життя, але хіба то було життя? Тяжка спокута планованої чи випадкової провини, яка забрала життя коханої людини. Всього на рік пережила Маруся свого Гриця, і у віці 28 років пішла за ним слідом у засвіти.

Але лишились жити її пісні – неймовірно проникливі, талановиті, посилені її особистою історією тяжкої втрати.

       До наших днів дійшли десятки її пісень козацької доби. Серед них: «Віють вітри»; «Ой не ходи, Грицю»; «Грицю, Грицю, до роботи»; «Засвіт встали козаченьки»; «Котилися вози з гори»; «На городі верба рясна»; «Зелений барвіночку»; «Сидить голуб на березі». Вони дуже популярні, звучать в обробках різніх композиторів і перекладені багатьма мовами.

В її піснях туга й бентега душі України. Яка відчайдушно шукає щастя і не знаходить, але продовжує його шукати.

Не дивно, що історія Марусі надихнула багатьох митців на свої інтерпретації й подарувала українській культурі цілий пласт унікального надбання. 

Палка любов і чорна зрада. Віра й зневіра. Глухий кут і сподівання. Завершення й початок. Скажіть, хіба не з цього виплітає мереживо наших доль життя? 

Бібліотекою-філією спільно з Будинком культури було організовано виставку робіт місцевих майстринь-вишивальниць   у межах обласного огляду-конкурсу народної творчості, присвяченого 400-річчю від дня народження легендарної української співачки та поетеси Марусі Чурай.

Українські жінки здавна славилися вмінням покладати на полотно чудові візерунки. Вишивка – це генетичний код нації, вона є невід'ємною частиною української культури та національного самовизначення. Вона не просто є елементом одягу, а щось більше - символом національного гордості, народних традицій та духовності.

Свої роботи надали Шустова Алла Вікторівна, Роман Алла Іванівна, Овчаренко Оксана Федорівна, Забара Валентина Михайлівна, Нагірна Ольга Федорівна, Білик Надія Василівна.

Дякуємо цим прекрасним, чарівним жінкам, що несуть красу і традиції в наш світ!

.

 

«Поезія – музика душі»

В рамках проведення Національного тижня читання поезії, який проводиться за ініціативи Українського інституту книги з 17 по 23 березня, біблотекар завітала у навчальний заклад до юних користуваів з книгами, що користуються популярністю у читачів. «Поезія – музика душі», під такою назвою пройшла зустріч яка вкотре об’єднала, зблизила, навчила розуміти прекрасне.

Діти переглядали знайомі книги, читали вірші, ділилися враженнями, декламували улюблені поетичні рядки.

Поля https://youtu.be/OC-5nz392FM?si=WR0Ai9RauBVcT8hH

Артем https://youtu.be/NfP63ryxPpk?si=F54pRO8ERanfvqUg

Ніка https://youtube.com/shorts/2ssXSIpjyh4?feature=share

Катя https://youtube.com/shorts/Het8ZOMu8_s?feature=share 

 

   «Я Долю вибрала собі сама…»

У величезному просторі української літератури одне ім’я виділяється як маяк геніальності та творчості – Ліна Василівна Костенко. Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищів, Україна, і закріпила за собою славу однієї з найвпливовіших і шанованих письменниць в історії країни. Її глибокий поетичний голос, захоплива проза та проникливі есе підкорили читачів як в Україні, так і в усьому світі. Сьогодні ми вирушимо в мандрівку, щоб познайомитися із захопливим життям і чудовою творчістю цієї шанованої української письменниці.

Поетичні твори Костенко стали свідченням її незвичайного таланту та глибокого розуміння людської долі. Її поезія проникає в глибини людської душі, досліджуючи теми кохання, втрати, ідентичності та вічної боротьби за свободу. У кожному ретельно продуманому вірші вона сплітає гобелен емоцій, який знаходить глибокий відгук у читачів.

       У своїх віршах вона розповідає про боротьбу та перемоги українського народу, пробуджуючи почуття єдності та стійкості.

Слід  зазначити, що Ліна Василівна Костенко залишається культовою постаттю в українській літературі, її слова продовжують надихати і знаходити відгук у читачів різних поколінь. В своїх віршах, прозі та есе вона досліджує глибини людських почуттів, проливає світло на суспільні проблеми та оспівує дух України. Чудова творчість Ліни Костенко слугує свідченням того, що література здатна долати кордони та зачіпати саму суть нашого людства.

Занурюючись у багатий і захопливий світ літературних творінь Ліни Костенко, ми згадуємо про те, який глибокий вплив може справити одна людина на культурну тканину нації. Її слова продовжують звучати крізь час, запрошуючи нас до роздумів, надихаючи на сприйняття наших власних унікальних голосів і нагадуючи нам про неминущу силу літератури.

Сьогодні ми вшановуємо талановиту письменницю та поетесу, яка своїми творами надихає, розчулює та залишає слід у серцях читачів. Бажаємо Ліні Костенко міцного здоров’я, довгих і плідних років життя та нових творчих здобутків!

З нагоди ювілею, у бібліотеці-філії  було організовано літературну вітальню «Я Долю вибрала собі сама…».