Пилип Орлик - автор першої у світі Конституції

28 червня- День Конституції України

 

 

28 червня цього року Україна відзначатиме 26-ту річницю Конституції, головного нормативно-правового акта держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, права та обов'язки громадян.

Ухвалення Верховною Радою України 1996 року Основного закону стало важливою віхою українського державотворення.

Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння, а також свої особливості. Найголовніші з них – український конституціоналізм розвинувся під впливом європейських країн, які першими почали його формувати; заснований на ідеях прав та свобод людини, верховенства права та демократії. Ці засади формувалися протягом століть у відповідності до національного характеру українців, способу життя, цінностей і суспільних відносин.

Перша відома кодифікація права на українських землях відбулася за часів Давньої Русі і була зафіксована в «Руській Правді» (ХІ–ХІІ ст.). Наступні історичні епохи продемонстрували безперервний пошук шляхів, методів та інструментарію для оформлення і закріплення основних принципів суспільно-державної взаємодії.

Український конституціоналізм інколи випереджав європейський. Так, першою європейською конституцією в сучасному її розумінні правомірно вважають «Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом

Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою». Цей договір 1710 року, написаний під значним впливом ідей західноєвропейського парламентаризму, називають Конституцією Пилипа Орлика.

Основоположні акти Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки продемонстрували правову та політичну зрілість нашої нації під час боротьби за державність у 1917-1921 роках. Традиції продовжив 15 березня 1939 року в Хусті Сойм Карпатської України, проголосивши її незалежність і ухваливши два закони зі статусом конституційних, які визначали форму державного правління.

Програмні документи Української головної визвольної ради, як підпільного парламенту, засвідчили прагнення учасників визвольного руху дотримуватися принципів демократії навіть у найважчих умовах підпільно-партизанської боротьби. У конституційному процесі незалежної України відбився непростий шлях молодої демократії до соціально-правових стандартів та цінностей об’єднаної Європи.

Конституція України постала не на порожньому місці. Біля її витоків – «Руська правда», «Литовські статути», акти періоду Гетьманщини («Березневі статті» тощо) – правові акти конституційного характеру, що ставили Україну в один ряд з іншими європейськими країнами.

У період Української революції 1917–1921 років конституційний процес розпочався відразу після проголошення Першого Універсалу Центральної Ради. 29 квітня 1918 року Мала Рада схвалила «Статут про державний устрій, права і вольності УНР». Згідно з яким УНР проголошувалася суверенною державою, «самостійною і ні від кого незалежною».

Державотворчі процеси цього періоду були припинені тривалою окупацією українських земель східним сусідом. Радянський Союз, де авторитаризм і тоталітаризм досягли крайньої стадії, за декілька десятиліть наплодив таку кількість основних законів, якої для цивілізованих країн вистачило б на тисячоліття. Втім, усі вони лише декларували певний набір демократичних цінностей, за лаштунками яких поставала нова імперія.

Перша Конституція УСРР ухвалена в березні 1919 року. «Світле майбутнє» мала уособлювати диктатура пролетаріату і повна солідарність з іншими радянськими республіками задля «спільної боротьби за торжество світової комуністичної революції». Після утворення у 1922 році СРСР, загальносоюзну Конституцію затвердили 31 січня 1924 року. На ХІ Всеукраїнському з’їзді рад 1929-го оформлено нову Конституцію УСРР.

У той час, поки українці через колективізацію, розкуркулення та Голодомор-геноцид на практиці знайомилися з тріумфом радянської «демократії», у Кремлі відреагували на подію «величезного історичного значення» – побудову соціалізму в СРСР. У 1936 році постала нова, так звана «сталінська», Конституція СРСР. Вона законодавчо закріпила перемогу соціалізму. Документ мав низку демократичних новацій (суто декларативних): загальне, рівне і пряме виборче право; таємне голосування; право на працю і відпочинок, матеріальне забезпечення у старості. Чергова Конституція УРСР 1937-го повторила положення союзного документа, максимально обмеживши повноваження республіканських органів.

Після розвінчання культу особи Сталіна відкривалися нові обрії ідеального суспільства. Партійні керманичі розгледіли інші демократичні стандарти. Тож спочатку в СРСР (жовтень 1977-го), а там і в Україні винайшли рецепт суспільного ідеалу, оформленого в Конституції УРСР 20 квітня 1978 року. Тут йдеться і про суверенну республіку. І «вся влада в Україні належить народові».

Крах радянської імперії став крахом і основного закону, який, попри всі гучні епітети, узаконював тоталітаризм і був непридатним для побудови правового, демократичного суспільства. Новітній конституційний процес нерозривно пов’язаний з відновленням української державності. Творення Конституції розпочалося із ухваленням Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Процеси національної законотворчості активізувалися з розпадом СРСР та ухваленням Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року. Всеукраїнський референдум засвідчив підтримку проголошення незалежності України. Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою. Тож актуалізувалося питання підготовки Основного закону.

Після урочистого прийняття 24 серпня 1991 року Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України та його затвердження на всеукраїнському референдумі Україна була визнана більшістю країн світу суверенною державою і повноцінним суб'єктом міжнародних відносин. Нагально постала потреба в конституційному закріпленні основ суспільного і державного ладу, прав й свобод людини і громадянина, порядку організації та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування молодої незалежної держави. Відтак, 28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України – першу Конституцію молодої, незалежної української держави. День схвалення Основного Закону є державним святом в Україні. Це було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, який також сприяв подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

   Нині Україна проходить важкі часи – випробування своєї незалежності на єдність та територіальну цілісність. Зберігаючи ключові принципи і положення, українці через призму Конституції в сучасних динамічних історичних умовах повинні адекватно реагувати на глобальні зміни та виклики часу.

   Ми маємо пам’ятати, як багато залежить від кожного з нас, відповідати за майбутнє України, вже сьогодні. Дотримання законодавства, повага до   своєї держави, її  історії,  традицій  мають стати  життєвими  принципами кожного. 

 

 

 

 

«Цифрова грамотність –невід’ємна частина нашого сьогоднішнього життя»

 

«Цифрова грамотність –невід’ємна частина нашого сьогоднішнього життя»

Кирило-Ганнівська сільська бібліотека-філія продовжує навчання на Національній освітній платформі "Дія. Цифрова освіта". 27 червня було проведено заняття «Цифрова грамотність –невід’ємна частина нашого сьогоднішнього життя»

Цифрова грамотність - це система знань, а також когнітивних, соціальних і технічних навичок, які гарантують комфортне, зручне існування людини в інформаційному середовищі та ефективне використання цифрових технологій.

Розвиток цифрової грамотності жителів села полягає у впроваджені конкретних рішень, стимулів, мотивацій для збільшення попиту та формуванні потреб коритувачів щодо використання цифрових технологій, продуктів та послуг у всіх сферах життєдіяльності.

Інноваційність - слугує орієнтиром на динамічні зміни в навколишньому світі та освітній діяльності, яка ґрунтується на розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей особистості.

Центр доступу до цифрової освіти — елемент єдиної системи цифрової освіти, з облаштованим робочим місцем, мета якого навчити отримувати міські послуги в режимі онлайн та використовувати електронні сервіси, надати можливість людям переглянути «освітній серіал» та підвищити свій рівень цифрової грамотності, отримати на місці консультацію щодо набутих знань та застосувати їх на практиці.

Завдяки використанню онлайн та інших технологій громадяни можуть більш ефективно набувати знання, вміння та навички у багатьох інших сферах життя.

Розвиток цифрової грамотності обумовлений

збільшенням впливу технологій на розширення можливостей людей навчатись, працювати, відпочивати, взаємодіяти, забезпечує спрощений доступ до послуг та товарів незалежно від віку.

День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні

 

День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні

       22 червня - День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні — це момент, коли ми зупиняємось у своїх буденних справах, щоб згадати тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність нашої Батьківщини. Цей день нагадує нам про тягар війни, що несе горе і втрати, але водночас зміцнює наш дух і віру в майбутнє.

        Сьогодні ми вшановуємо пам’ять не лише тих, хто загинув у минулих війнах, але й героїв і героїнь, які захищають нашу країну в сучасній війні проти російської агресії. Від 2014 року і до сьогодні Україна відстоює свою незалежність і територіальну цілісність у запеклій боротьбі, яка щодня забирає життя найкращих синів і доньок нашої землі.

         У цей день ми згадуємо трагічні сторінки нашої історії, вшановуючи пам’ять мільйонів українців, які загинули під час Другої світової війни. Вони стали жертвами воєнних дій, геноциду, депортацій та репресій. Ті події залишили глибоку рану в національній свідомості, нагадуючи нам про ціну, яку ми платимо за мир і свободу.

        Сьогоднішні події знову випробовують міцність нашої країни. Ворог намагається зламати наш дух, але ми стоїмо непохитно. Наші воїни на передовій демонструють непереможну жагу до перемоги, а український народ продовжує підтримувати армію та один одного, об’єднуючись у допомозі та взаємопідтримці.

        Закликаємо кожного пам’ятати про жертви війни, берегти цю пам’ять та робити все можливе для наближення нашої перемоги. Ми віримо, що разом зможемо здолати будь-які труднощі та побудувати мирне майбутнє для наступних поколінь.

         Вічна шана і пам’ять тим, хто віддав своє життя за свободу України.