Дитинства яскравого мить

Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей. Сім'я і дитина - це споконвічні цінності, які сповідує український народ, будуючи свою державність та розвиваючи власну культуру.

Турбота про дітей, усвідомлення пріоритетності їх інтересів над інтересами дорослих мають стати філософією нашого життя.

1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей – одне з найбільш «дитячих» свят у світі. В цьому році це буде 70-е свято дитинства, захисту життя, здоров’я і прав дітей.

«Міжнародний день захисту дітей» — святкується щорічно 1 червня. Був заснований в листопаді 1949 у Парижі рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Вперше «Міжнародний день захисту дітей» відзначався в 1950-му році в 51 країні світу. ООН підтримала цю ініціативу й оголосила захист прав, життя і здоров’я дітей одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності.

Відповідно до Женевської декларації про права дітей, ухваленої 1924-го року, була проголошена необхідність соціального захисту прав дитини. Декларація прав дитини була ухвалена 20 листопада 1959 і проголошувала рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану та іншого. Декларація закликає батьків, громадські організації, уряди визнати права дітей і сприяти їх здійсненню.

                   

             День  захисту  дітей у Кирило-Ганнівському Будинку культури    2018, 2019 рр.                                                                                                                                                        

Дорогі юні друзі! У перший літній день в Україні, як і у всьому світі, відзначають добре і радісне свято - День захисту дітей.

Дитинство - це чудова пора сподівань на прекрасне життя та здійснення мрій.

Любі діти! Ви - майбутнє нашої держави, яке формується у сьогоденні. Тож наполегливо оволодівайте знаннями, творчо мисліть, розвивайте свої здібності, щоб стати гідним громадянином України.

Ми, дорослі, віримо, що ви знайдете своє покликання у житті, той єдиний вірний шлях, і Батьківщина, батьки, які дали вам життя, будуть пишатися вами.

Зичимо вам, хлопчики та дівчатка, міцного здоров'я, успіхів, радісного та змістовного відпочинку під час літніх канікули.

День слов"янської писемності і культури

                                    


         24 травня Україна відзначає День слов'янської писемності й культури згідно з Указом Президента України «Про День слов'янської писемності і культури» від 17 вересня 2004 р. № 1096/2004.
863 рік вважається офіційною датою створення слов'янської писемності. 

    Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення. Вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель: запропонували слов’янам свій алфавіт, переклали з грецької на слов’янську мову вибрані читання з Євангеліє, апостольські послання та Псалтир, переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов'янську літературну мову і книжкову справу.

      Слов'янська мова після грецької та латинської стала третьою мовою у середньовічній Європі, на якому поширювалося слово Боже.
      Культура та писемність – основа існування будь-якого народу, його «генетичний код» та національна скарбниця.  Століттями наша культура розвивалась та зрощувала геніїв в різних соціальних сферах.  Їх імена стали відомими на весь світ, як імена людей, що шанують, плекають та славлять рідну землю, примножуючи її літературну та духовну спадщину.
      Слов’янська писемність мала великий вплив на становлення нашої державності і культури. Києво-Могилянська академія – перший вищий освітній заклад східно-слов’янського світу. Впродовж своєї діяльності вона була основним чинником розвитку освіти, науки та культури слов'янських народів. Її випускниками були визначні громадські, політичні, церковні та культурні діячі. 



Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Українська мова – багата, ніжна й ласкава, мудра, доброзичлива, глибокодумна, чиста, правдива. Багатство української мови виявляється в тому, що нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження про побачене, почуте, прочитане.

День вишиванки

                         
                               
                          А          НАД   СВІТОМ       ВИШИВАНКА    ЦВІТЕ
     
               
                                               НАРОДОЗНАВЧА   ВЕСЕЛКА

    Щорічно, у третій четвер травня, українці святкують День вишиванки. У цей день усі українці йдучи на роботу одягнуть вишиванки. У такий спосіб українці продемонструють, що вишиванка - це одяг не лише на світа, адже вишиванка є генетичним кодом українців. Як повідомили в оргкомітеті, цьогоріч не лише всеукраїнське свято, а всесвітнє, адже українці у Франції, Німеччині, США, Канаді, Португалії, Італії, Іспанії, Лівані, Португалії також одягнуть вишиванки ...

     День вишиванки – всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Свято не передбачає обов’язкових заходів окрім одягання вишиванки. Хоча протягом всієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку – просто одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом з тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже у стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів

                                    

                                     

                                     Якщо людина хоче вишивати

Якщо людина хоче вишивати,
Знайдеться в неї голка, нитка, час...
Зуміє всі відтінки підібрати,
Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.
Якщо людина хоче вишивати,
Побачить в цьому радість і красу.
І по узорах буде мандрувати,
І вишиє на квіточці росу,
І створить диво, первозданну казку,
Їй усміхнеться сонечко в вікні,
Бо відіб’ється і любов, і ласка
У хрестиках на білім полотні.   

---

Я вишию сорочку

Я вишию сорочку кольорову
Й по білім світі гордо в ній піду.
У ній зустріну пору світанкову
І щастя світле я у ній знайду.
Я — українець! Дуже гордий з цього.
Несу у світ традиції свої
Для себе в Бога не прошу нічого,
Все в мене є: і гори, і гаї,
Поля родючі, повноводні ріки,
Озера сині, чисті небеса...
Я син землі від роду і навіки,
В краю, де поруч казка і краса.
Я — українець з щедрою душею,
На вишитому рушникові хліб несу.
Горджуся Україною своєю
І в серці бережу її красу,
Історію, традицію і пісню,
Й правдиве слово-думу Кобзаря...
То ж вишиванку я до серця тисну
І вірю, що зійде моя зоря.

---

Моя вишиванка

Я встану рано-вранці, на світанку,
Як спалахне на квіточці роса.
Вдягну найкращу в світі вишиванку
І оживе, засвітиться краса
В промінні сонця. І моя сорочка
У рунах, в квітах зразу оживе...
З чарівних квітів я сплету віночка
Й над світом щира пісня попливе.
Сорочка, що матуся вишивала,
Сердечко гріє, душу веселить.
Бо ж мама щастя-долю закликала.
Цей оберіг в житті нас захистить.

---

А я іду по світу в вишиванці

Встає над світом щире сонце вранці
І землю гріє променем ясним.
А я іду по світу в вишиванці.
Я — українець! І горджуся цим.
В нас обереги вишивають здавна.
Така традиція в народі прижилась.
Вона прадавня, вічна й дуже славна.
В культурі й до сьогодні збереглась.
Ані вікам, ні моді не здолати...
Вона в людському серці і в душі.
У ній любові, мрій, надій багато
І ти традиції забути не спіши.

---

Українська вишиванка

Вишиванка рідна, ну хіба не диво?
В ній ходити модно, стильно і красиво.
Це митецький витвір, це краса і казка,
В ній душі наснага, материнська ласка.
Кольори сплелися в ній в узори й квіти,
Щоб були щасливі і сміялись діти.
А веселі люди від краси раділи
І самі, звичайно, вишивати вміли
Червону калину, зелені листочки,
Щоб були щасливі доні і синочки.
Й рідні вишиванки їх оберігали
Від біди в дорозі діток захищали.
Щоб у вишиванках хлопчики мужніли,
Рідну Україну захистити вміли.
Вишиванка наша, ну хіба ж не диво?
В вишиванці завжди модно і красиво...

---

День вишиванки

День вишиванки. Це великий день,
Бо люди згадують сім’ю, родину.
Як шила мати і вела пісень,
Сорочку гарну вишивала сину.
Лягав собі узор на полотні,
А мати шила і думки вплітала.
Так долю вишивала день при дні,
Щоб добра доля сина не минала.
А як же вишивала рушники
І дарувала дітям на дорогу…
Щоб діти подолали всі шляхи
Й верталися до рідного порогу.
В тих вишиванках думи і пісні,
Про щастя мрії, туга за синами,
Тривога вічна, гарні дні ясні,
До Бога звернення — молитва мами.

---

 Сорочка-вишиванка

Сорочка-вишиванка! Модно й гарно!
Всі різні, двох однакових нема,
Як і людей знайти подібних марно,
Однакових нема, усе дарма.
Робота кожна індивідуальна,
Узор чи колір треба замінить.
Для сина він тепер уже сакральний,
Це оберіг, що завжди захистить.
Вкладає мати душу в вишиванку
І вся любов у хрестиках живе.
Буває, що й не ляже до світанку,
А за вікном он Місяць вже пливе
І заглядає в хату, заглядає…
Свій промінець, мов ниточку, дає.
А мати і часу не помічає,
Все вишиває й думає своє…

---

 Вдягни свою чудову вишиванку

А українська вишиванка — диво,
У ній народу код, його душі.
І кожному в ній зручно і красиво,
Вдягнути ж вишиванку поспіши.
І гордо йди у ній по цілім світі,
Та мовою своєю розмовляй!
І хай сміється сонечко в зеніті —
Ти рідного свого не забувай!
Бо в ньому все — ліс, гори і долина,
І річечка, й маленьке джерельце,
Твій рідний край, чарівна Україна,
І мати, й батько — пам’ятай про це!
І хліб на вишиванім рушникові,
І пісня, що до серця пролягла,
І краєвиди навкруги чудові,
І стежка, що у Всесвіт повела.
Вдягни свою чудову вишиванку,
Відчуй в ній ласку і душі тепло,
І чистий ранок в ніжному серпанку,
І те, як добре з мамою було.

---

 Вишиванки

Всіх зустрічають весняні світанки,

А школа знову кличе на урок.

Випускники вдяглись у вишиванки

І на останній свій прийшли дзвінок.

Усі такі красиві — несказанно!

Як квіти, діти! Вишивки цвітуть.

А час в дорогу кличе невблаганно.

По цих дорогах всі вони й підуть.

То ж мами їм сорочки вишивали,

Щоб стріла їх удача на шляхах.

Щоб ангели дітей оберігали,

І зірочка світила в небесах,

Яка б дорогу праведну вказала,

Щоб діти їх не збилися з путі.

В сорочку мати всю любов вкладала,

Щоб дітям добре повелось в житті.

Сорочка оберіг і світле диво,

Вона в житті зігріє й захистить.

Засвітить сонечком ясним у зливу,

Поверне у дитинства світлу мить…

Сорочка-диво. Скільки в ній любові,

Високих мрій, надій і сподівань.

В узори склались ниточки шовкові…

Як хрестиківка добрих побажань.

А вишиванки різні, всі чарівні,

Однакових нізащо не знайти.

Як і дороги в світ — складні і дивні…

І кожен мусить по своїй пройти.

              Автор віршів Надія Григорівна   Красоткіна


                    Прислів"я   та  приказки   про   вишиванку
     

• Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати — буде чим гостей шанувати.
• Якщо дощ намочив перший раз одягнену сорочку — на багатство.
• Якщо сорочку прогризли миші — в ногах буде слабість.
• Хата без рушників, що оселя без дітей.
• Як неділя, то й сорочка біла.
• Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається.
• В сорочці народився (так казали про людину, яка пережила страшне лихо чи хворобу).
• Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
• У кого мати рідненька, у того сорочка біленька і голівка гладенька.
• Якщо зачепив і роздер сорочку — можеш зганьбитись.
• Хто має дочки, той ходить без сорочки, а хто має сини, той готує сумки.
• Хай стелиться вам доля рушниками.
• Не можна лишати замочених сорочок через неділю, щоб у роду не було полонених.
• Рукави — як писанка, а личко — як маків цвіт.
• Щоб бути гарним та чистим на виду, потрібно повернутися на захід сонця й утертись спиною.
• Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті.
• Як неділя, то й сорочка біла.
• У наших хазяйок по сто сорочок, а в мене одна — та й та біла щодня.
• Хочеш сорочку мати — не треба зівати.
• Немає нічого, окрім сорочки, в якій мати народила.
• К Великодню сорочка хоч і лихенька (вар.: благенька), аби біленька.
• Ближча сорочка як свита.
• З миру по нитці — голому сорочка.
• Сорочки на хребті нема.
• Сам голий, а сорочка за пазухою.
• Терпи душа в тілі, а сорочку воші з’їли.
• Трясця тим багачам, що багато сороччя, а в мене одненька, та щодня біленька
• Не до стида, як сорочки нема.
• Пізнають хлопці і в драній сорочці.
• Шкура ближче від сорочки.

         

Міжнародний день музеїв

Міжнародний день музеїв — щорічне свято музейництва, яке відзначається 18 травня. В цей день більшість музеїв працюють безкоштовно і радо показують свої виставкові зали.

Вперше Міжнародний день музеїв відсвяткували в усьому світі 1977 року, коли 11 генеральна конференція Міжнародної ради музеїв (ICOM) відбулась у Москві та Ленінграді. Тоді ж запропонували й девіз свята:

Музеї - важливий засіб культурного обміну, збагачення культур і розвитку взаєморозуміння, співробітництва й миру між народами. Музе́ї України — державні, комунальні, відомчі та приватні музеї України.[1] В Україні нараховується близько п'яти тисяч різноманітних музеїв. За роки незалежності кількість музеїв збільшилось більше ніж удвічі Музей гуцульської магії Кілька років тому у Верховині, в Карпатах, відкрився музей гуцульської магії. Тут можна побачити чудодійні «знаряддя» мольфарів – карпатських магів. Наприклад, посох, який мирить посварене подружжя, чи ніж, щоб розганяти хмари. Експозиція створена для презентації місцевих традицій та діяльності гуцульських чародіїв — мольфарів, знахарів тощо. Зокрема експонується інвентар, який використовують цілителі для створення зілля чи замовляння, щоби допомогти людям. У музеї можна ознайомитися з практикою двох найсильніших мольфарів — Андрія Атаманюка (Ґоя) та Михайла Нечая. Адреса: смт Верховина, вул. Жаб’євський Потік, 33-а Музей сала Музей «Сало» у Львові відкрився 2011 року. На вході ви побачите величезне серце із сала, яке є найбільшим у світі і потрапило у Книгу рекордів Гіннеса. Окрім того, «Сало» – це неповторний арт-проект, де виставляють свої картини сучасні митці, а сцена музею-ресторану стала майданчиком для концертів відомих гуртів та виконавців.  У музеї «Сало» ви маєте змогу скуштувати страви з цього українського продукту. Сало тут на будь-який смак – аж 35 видів. Найбільш екзотичними є сало в шоколаді та роли із сала. Арт-проект «Сало» розташовано у самому серці міста. У приміщенні музею панує особлива атмосфера, створена завдяки незвичному інтер’єру і багатьом цікавим сало-сюрпризам, які чекають відвідувачів ресторану. У музеї працює сувенірна крамниця, де можна купити собі оригінальну річ на згадку про «Сало». Адреса: Львів, проспект Свободи, 6/8 Музей українського весілля У селі Великі Будища на Полтавщині знаходиться єдиний в Україні музей весілля. На відміну від звичайних музеїв, тут можна торкатися усіх експонатів та навіть приміряти їх. У музейній печі печуть пироги, а у залі проводять справжні весілля за народними традиціями. Найцінніший експонат музею – весільна сукня 1926 року. Адреса: вулиця Юрія Кононенка, 33, Великі Будища, Полтавська область Музей сновидінь У Києві знаходиться один з найнезвичніших музеїв України, присвячений сновидінням. У незвичному антуражі можна подрімати, а потім розказати свій сон психотерапевту. Спеціаліст розшифрує, які приховані страхи вас турбують, і допоможе з ними впоратись. Оформленням музею займалися українські художники відповідно до тематики закладу. У Музеї сновидінь є спеціальна скриня, де відвідувачам пропонують залишити записи чи якісь предмети, пов’язані з певним сном. Потім їх мають розтлумачити фахівці з психоаналізу. У музеї проводяться й екскурсії, під час яких відвідувачам буде запропоновано відвідати чотири зони. Перша – це невеликий магазин з книгами і канцелярією, друга – сам кабінет психоаналізу, де й розгадають кожен сон, третя – це виставковий зал, четверта зона – лінгвістичний клуб GLMgroupe. Цікаво, що психоаналітик, який тлумачитиме вас сон, підходить до цього суто індивідуально. Адже, як зазначають у музеї, для кожного один і той же предмет матиме різне значення, отож, ніяких шаблонів типу відомих сонників, велике значення у цій справі має врахування індивідуальних особливостей людини. Для цього фахівці використовують спеціальні методи, які допоможуть розкрити внутрішній світ кожного. Адреса: вулиця Чигоріна, 55, Київ Музей ідей Мабуть, у Львові найбільше оригінальних музеїв, один з яких – музей ідей. Він розташований у будівлі монастиря 17 століття та має чимало дивакуватих експонатів. Заклад відкритий до будь-яких ідей у мистецтві – від живопису до театру та музики. Ідея створення Музею ідей належить львівському художнику Олесеві Дзиндра, який заснував галерею в 1992 році. Основна місія цього музею полягає в розвитку актуального мистецтва, а також пошуку нових шляхів для створення діалогу між художником і глядачем. За 22 роки своєї діяльності Музей ідей став платформою для реалізації величезної кількості суспільно-культурних проектів, які стали відомі не тільки в Україні, але й в усьому світі. Одним з таких проектів можна назвати щорічний фестиваль незалежного кіно «КіноЛев», мета якого полягає у підтримці початківців режисерів і розвитку Львова як культурної столиці України. У Музеї ідей регулярно проводяться фестивалі, симпозіуми, художні виставки та інші культурні заходи. Адреса: вулиця Валова, 18a, Львів Національний музей-заповідник М.В.Гоголя є одним з найбільш туристично привабливих місць України. В одному із сіл на Полтавщині серед неповторної української природи, стоїть одноповерховий будинок з чотирма дерев’яними колонами, поруч із ним – невеликий флігель. Тут, у колишній Василівці (нині с. Гоголеве), жив Микола Васильович Гоголь. У цьому мальовничому куточку пройшли його дитячі та юнацькі роки. Тут він відкрив світ, сповнений зворушливих, сумних і веселих легенд, поетичної фантазії. Зараз це національний музей-заповідник М.В.Гоголя, що є перлиною туристично-рекреаційного кластеру «Гоголівські місця на Полтавщині». Родова садиба Гоголів-Яновських, відтворена з пам’яті і любові народної, стала місцем, де «…відчувається Гоголь як реальна земна людина». Національний музей-заповідник М.В.Гоголя є перлиною туристично-рекреаційного кластеру «Гоголівські місця на Полтавщині». Гоголівський меморіал площею понад 30 га – це синтез біографічного, літературного й побутового музею, що є, безумовно, рідкісним явищем. Батьківський будинок, флігель, подвір’я і ставки, парк-сад з малими архітектурними формами зачаровують відвідувачів своєю неповторною красою, зберігають домашній затишок і дух гоголівської родини.  Гоголівська садиба – це мальовничий куточок природи, сповнений таємниць, незвичайних пригод і яскравих вражень. Потужний науково-культурний центр відомий далеко за межами України. Неодноразово нагороджувався почесними і пам’ятними відзнаками. У 2015 році музей отримав Міжнародну премію імені М.В.Гоголя в Італії за віддане служіння пам’яті письменника, за бережне відтворення і збереження його родової садиби. У залах батьківського будинку та флігелі розміщена експозиція, яка дає уявлення про епоху, в якій жили Гоголі, розповідає про життя і творчість видатного письменника. Націона́льний музе́й-запові́дник украї́нського гонча́рства Науково - дослідний і культурно-освітній заклад, метою якого є збереження й популяризація гончарської спадщини України.                11 березня 1986 року в Опішному, за дорученням Ради Міністрів України, засновано Музей гончарства. Через три роки (03.11.1989) прийнято урядову постанову про формування на його базі Державного музею-заповідника українського гончарства — етномистецтвознавчого науково-дослідницького і культурно-освітнього закладу, національної гончарської скарбниці України. Нині музей-заповідник постає Всеукраїнським центром дослідження, збереження й популяризації гончарської спадщини України.                       Діяльність музею-заповідника спрямована на збирання польових матеріалів, формування колекцій, наукове вивчення та популяризацію українського гончарства. У даний час заклад не має постійної експозиції — новітні будівлі проектуються. 1995 року відкрито Науково-дослідницький центр музею-заповідника, аналогів якому немає в жодному іншому музейному закладі як України, так і поза її межами. У його складі функціонують: Центр досліджень українського гончарства, Центр спеціальних методів дослідження кераміки, Центр інформації та джерелознавства українського гончарства (Гончарська книгозбірня України, Національний архів українського гончарства, Аудіовізуальний фонд українського гончарства, Аудіовізуальна студія українського гончарства, видавництво «Українське Народознавство»), Центр збереження мистецьких традицій, Центр розвитку духовної культури (дискоклуб, масова бібліотека, виставкова зала, мистецька крамниця). Планується формування Гончарського етнопарку (експозиції просто неба традиційного побуту українських гончарів).                             В Опішному сформувався чисельний науковий колектив, інтелектуальний потенціал якого в сфері дослідження гончарства не має рівних в Україні. Зокрема, науковими співробітниками розробляються 22 наукові теми з найрізноманітніших проблем археології, історії, етнографії, мистецтва та технології кераміки. До його діяльності причетні провідні вчені в даній галузі знань. Куратором Центру спеціальних методів дослідження кераміки є відомий у світі дослідник східноєвропейського гончарства, доктор історичних наук Олександр Бобринський. Чотири працівники музею-заповідника навчаються в аспірантурі інститутів системи Вищої школи України. Музей підтримує творчі і наукові зв’язки з найбільшими керамічними музеями США, Франції, Великобританії, Іспанії, Португалії, Нідерландів, Німеччини, Бельгії, Італії, Швейцарії та інших країн, Міжнародною академією кераміки в Женеві, Європейським центром світової кераміки в Гертогенбоші тощо. Музей-заповідник виступив ініціатором створення Міжнародної асоціації музеїв кераміки.

Знайомтесь - Европейський Союз

«ЗНАЙОМТЕСЬ – ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮ З     

• | Друк |

 «Європа- це континент різних культур,

релігійних та правових традицій,

але, водночас, спільних цінностей.

Ці цінності сприймає, а відтак

і захищає Європейський Союз.

Він заохочує співробітництво між

європейськими кордонами,

сприяє єдності при збереженні розмаїття»

16 травня в Україні відзначають День Європи. Вперше в нашій країні заходи, присвячені цьому дню, проводилися в 2003 році.

 Сьогодні Європейський Союз – це сім’я демократичних європейських країн, що спільно працюють за ради миру та процвітання. ЄС заснований на принципах верховенства закону й демократії. Країни – члени ЄС делегують частину свого суверенітету спільним інститутам влади, що представляють інтереси Союзу як єдиного цілого в питаннях, що складають загальноєвропейський інтерес. А всі рішення і процедури випливають з основних договорів, ратифікованих країнами-членами.  Намагаючись   інтегруватися   в европейське  співробітництво    Україна  і
почала  відзначати   день  Европи.   В   Україні  це  свято  сприймаеться   як  спосіб  приеднатися  до  тих
цінностей,  які  дотромуються   в  ЕС.

                                                                       Діти  малюють   мир

                                                 

     Молодому поколінню потрібно усвідомити як будувати європейську країну тут на місці, а не пакувати валізи та поспішати за першою ліпшою оказією за кордон. Історія розвитку Європи показує, що Україна була і залишається її невід’ємною частиною, про це свідчать як династійні шлюби середньовіччя, так і участь українських діячів культури та мистецтва, політиків та державотворців, підприємців та військових в розвитку та становленні сучасної Європи.

    У цього свята майже півстолітнє коріння – 1950 р. у п'яту річницю завершення війни в Європі міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман звернувся до народів європейських країн із закликом об'єднатися і створити нову модель мирної співпраці держав – Європейський Союз, який би базувався на загальних цінностях. Головними були визнані мир, солідарність, демократія і верховенство права, відкритість до світу. Відкритість до світу стає можливою разом із володінням європейськими мовами, відтак молоде покоління демонструвало свої вміння володіти іноземною мовою у віршах та піснях, тим самим демонструючи свою відкритість до світу.

   Це  свято  у   черговий   раз  нагадуе  нам,  що  Европа  починаеться   не  за  кордоном України-

вона  починаеться  у  серці  кожного  українця!

                                           

День сім"ї

                                   

        15 травня, вся країна відзначає Міжнародний день сім'ї – день наших з Вами родин.

        Сім´я, увібравши в себе історичний досвід всіх попередніх поколінь, завжди була і залишається осередком збереження духовних і культурних традицій нації. Весь світ знає, якою талановитою, працелюбною, духовно багатою є українська нація. Ці високі якості закладаються саме в сім´ї, де дитина отримує перші уроки любові до батька, матері, до своєї Батьківщини. У сім´ї вона набирається сил і натхнення, які допомагають їй впродовж всього життя долати життєві труднощі, досягати вершин і отримувати перемоги, адже саме родина є тією цеглинкою, з якої складається добробут та спокій у нашій державі.

          Бодай пунктирно поглянувши на історію української літератури, ми знайдемо в ній характерні й ефектні образи родинного життя. У них відбиті різні розуміння концепції родини, різні етапи її розвитку, зрештою, різні емоційні «начинки» – від щасливої ідилії до постійного відчуття кризи.
         

       Кирило-Ганнівська  бібліотека-філія  підготувала   книжкову   виставку  літератури
"Сім"я   в  художній  літературі". До  уваги  користувачів   твори  українських письменників,
які у своїй  творчості  висвітлювали  і  щасливі і трагічні  долі різних  сімей, їх традиції,
побут,  сімейні   цінності,  родинні   стосунки.