Кирило-Ганнівська бібліотека-філія КЗ "Зіньківська публічна бібліотека ім. В. Г. Короленка"

Історія книгодрукування.

Від стін печери до друкованої книги

Щорічно 24 травня всі слов’янські країни вшановують пам’ять святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія – творців слов’янської писемності. В Україні свято встановлено згідно з Указом Президента від 17 вересня 2004 року.

Кирило створив спеціальну азбуку для мораван, разом з Мефодієм переклав перші тексти з Євангелія й Псалтиря. З дитинства обоє добре знали давньоболгарську мову, тому що були родом з м. Солуні, де поряд з греками проживало багато болгар. Це пояснює, чому в основу слов’янської мови брати поклали солунсько-македонський говір староболгарської мови, доповнивши новотворами з інших мов. Саме цю мову згодом назвуть старослов’янською. За свідченням болгарського монаха Чорноризця Храбра, це сталося 863 року. Цей рік і вважається початком слов’янської писемності.

Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу. Шлях становлення слов’янської писемності був складним, адже кирилиця і глаголиця різні за своїм характером, графічно відрізняються одна від іншої, але мають певні аналогії в зображенні та назві букв, однаковий порядок розташування літер, що свідчить про взаємовплив однієї азбуки на іншу. Кирилиця – одна з найдавніших систем слов’янського письма, що відома за книжковими пам’ятками XI ст., її азбука складається з 43 літер, у тому числі з 24 грецьких і 19 оригінальних слов’янських. Графіка кириличної азбуки була близькою грецькому та візантійському алфавітові. Накреслення її літер в подальшому стали графічною основою сучасної української, болгарської, російської, білоруської писемності. Глаголиця ‑ одна з двох слов’янських абеток. Назва походить від старослов’янського «глаголъ» – слово, мова. Майже повністю збігаючись з кирилицею за алфавітним складом, розташуванням і звуковим значенням літер, глаголиця різко відрізнялася від неї формою букв. Азбука глаголиці складалася з 39 літер, які мали дуже складне накреслення у вигляді кружечків і петельок, з’єднаних між собою. Незважаючи на графічну складність літер глаголиці, вона тривалий час вживалася в деяких південнослов’янських країнах. Поширення у східних слов’ян набула кирилиця і згодом витиснула глаголицю, як більш проста й зручна азбука, що, ймовірно, еволюціонувала з грецької протягом довгого часу та була остаточно закріплена в кінці IX ст. учнем Кирила в Болгарії. Протягом історії кирилиці мінявся тип письма. Першим з’явився устав. З XIV ст. поширився півустав. Поява півуставу була зумовлена прискоренням процесу писання, оскільки потреба в книгах та ін. текстах збільшувалася. Зростання попиту на писемну продукцію, особливо в ділових паперах, вимагало пришвидшення темпу писання, що призвело до виникнення в кін. XIV ст. скоропису. Із скоропису розвинувся курсив – сучасне ручне письмо з пов’язаними буквами. Півуставне письмо лягло в основу кириличних друкарських шрифтів. У сучасному світі більше 70-ти національних мов побудовано на кириличній абетці.

Брати Кирило та Мефодій дали слов’янам писемність рідною мовою, поклавши початок не тільки церковній, але й світський літературі. Вони перші організували богослужіння слов'янською мовою, переклавши на цю мову всі необхідні у церковному ритуалі службові книги: Апостол, Псалтир, Чотириєвангеліє, Требник тощо. Імена Кирила і Мефодія на віки увійшли в історію слов’ян. Вони створили першу слов’янську письмову мову, яка в подальшому вплинула на формування літературних мов багатьох слов'янських народів, яку в науці прийнято називати старослов’янською.

Але ж як з’явилася сама книга? Що спонукало до її створення?

Необхідність збереження інформації - був перший крок до її створення.

З давніх-давен люди прагнули знань. Від одного покоління до іншого передавалися усні відомості про речі, котрі допомагали людям вижити: як добути вогонь, як вполювати здобич...

“Сторінками” перших книг стали стіни печер. Проте, як відомо, людська пам'ять — не такий уже й надійний спосіб зберігання різноманітних знань. Малюнки на стінах печер зображували мисливські трофеї, сцени з полювань. Людина починає пошук носіїв інформації.

Глиняні дощечки прийшли на зміну печерному розпису.

У прадавньому Вавилоні 5000 років тому з'явилися перші книжки. Їх сторінками були глиняні плитки. На глину гострими паличками наносили літери, що мали вигляд клинців. По закінченню роботи «сторінки» обпалювали на вогні. Щоб перенести одну глиняну «книгу», її власникові доводилося наймати носіїв!

Перший тваринний “папір”

У ІІ ст. до нашої ери люди навчилися робити зручні і досить легкі книги з першого тваринного “паперу” — пергаменту (за назвою міста Пергам у Малій Азії). Шкури тварин мочили, старанно вишкрібали з обох боків, вибілювали у вапні, натягали на спеціальні рами і сушили. Коли шкури висихали, їх знімали, і акуратно обрізували.

Книги для багатих

На пергаменті було легко і зручно писати, але такий «папір» коштував надто дорого. Адже для виготовлення однієї книги треба було забити не один десяток тварин! Обкладинки книг оздоблювали золотом, сріблом та дорогоцінним камінням.

В Україні пергаментом користувалися ще порівняно недавно, 400 років тому. На ньому тогочасні правителі складали важливі документи.

Папірус – прадідусь сучасного паперу.

У ранньому середньовіччі єгиптяни навчилися виробляти аркуші для письма з болотяної тростини папірусу, що сягала заввишки 5 метрів.

Це була надзвичайно складна робота. Отриманий аркуш також називали папірусом. Він мав ніжний світло-бежевий колір і красиву сітчасту поверхню.

Єгипетські “книги”

Написану на папірусі книгу не складали, а згортали у сувій. Найдовший серед знайдених сувоїв папірусу має понад 40 метрів довжини.

Берестяні грамоти

Березова кора – береста

Матеріали та інструменти для роботи з березовою корою.

Берестяна грамота

Рукописні книги

Перші паперові книги з'явилися в Європі у ХІІІ ст. Їх довгий час писали від руки. Одна книга виготовлялася 5-7 років і коштувала дуже дорого. Кожна перша літера сторінки була справжнім витвором образотворчого мистецтва.

Рукописні книги – справжній витвір мистецтва.

Де й коли з'явився сучасний папір?

Його винайшов китаєць Чай Лунь ще

в ІІ столітті нашої ери. До Європи папір потрапив значно пізніше — в ХІ-ХІІ столітті. Найстарішому паперовому документу України —600 років.

Книгодрукування.

З часом був винайдений спосіб друкувати книги на папері. Перша книга, друкована в Україні, була видана Іваном Федоровим у 1574 році у Львові. Називалась вона “Апостол”.

Сучасне книгодрукування повністю автоматизоване.

На допомогу друкарям прийшов комп'ютер.

Книги-рекордсмени

Книги-сувеніри мають незвичайну форму.

Найбільша книга важить 225 кг. ЇЇ висота - 2 м, а ширина— майже 3.

Вага найменшої книги—лише - 19 г.

Скарбниці книг.

Давні єгиптяни називали їх “аптеками для душі”, тому, що книги робили людську душу благородною, а розум сильним.

Виготовляючи книги, люди навчилися зберігати їх. Скарбницями книг називають бібліотеки. У перекладі з давньогрецької мови слово “бібліотека” означає приміщення, де зберігаються книги (“бібліо” – книга, “тека” – сховище).

В Україні перша бібліотека з'явилася за часів Київської держави. Її створив князь Ярослав Мудрий у 1037 р.