«Я називався цвітом Вишні,

Я світ любив, любив людей…»

 

Літературне досьє

«Оті дурні, що кричать

«націоналіст!», не розуміють і ніколи не

зрозуміють, що я зумів об'єднати любов

до мого народу з любов'ю до всіх народів

світу!»

 

 

13 листопада виповнюється 135 років від дня народження українського письменника Остапа Вишні.

Упродовж життя він написав близько двох з половиною тисяч творів: гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади і здобув всенародне визнання самобутнього майстра української сатири й гумору. Започаткував у літературі новий жанр – усмішку, яка стала своєрідною візитівкою його творчості.

 З упевненістю можна сказати, що мало хто з письменників того часу був таким близьким до народу, як Остап Вишня, який ніколи не забував та не цурався свого коріння. Йому випало жити в пору великих соціальних зрушень, у період світлих надій і чорної розпуки, епохальних звершень і масового терору. Як багато він міг би зробити, якби в період найвищого розквіту не зазнав нищівного удару...десятирічного ув’язнення у північних таборах. “Ой як буде соромно комусь за мої страждання” – писав Остап Вишня. Надіявся на сором людей , які давно втратили совість. Може тому й сподівався, що сам був совістю України.

 

Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) народився в місті Груні Сумської області 11 листопада 1889 року в селянській родині. Закінчив Київську військово-фельдшерську школу (1907), вчився в Київському університеті.

 

Перші твори письменника під псевдонімом Павло Грунський з’явились 1919 року. З 1921 року він підписує свої твори вже як Остап Вишня.

 

Численні сатиричні мініатюри, фейлетони, гуморески автора друкувались у «Вістях ВУЦВК», «Селянській правді», де він був співробітником, у «Червоному перці» та ін.

 

У 20-х і на початку 30-х рр. виходять збірки Остапа Вишні, що перевидавались по кілька разів: «Діли небесні» (1923), «Вишневі усмішки (сільські)» (1925), «Лицем до села» (1926), «Вишневі усмішки літературні» (1927), «Вишневі усмішки закордонні» (1930) та ін.

1928 року з’явилося перше видання «Усмішок» у 4-х томах.

 

У повоєнні роки вийшли збiрки "Самостiйна дiрка" (1945), "Зенiтка" (1947), "Весна-красна" (1949), "Вишневiусмiшки" (1950), "Мудрiсть колгоспна" (1952), «А народ війни не хоче» (1953), "Великi ростiть" (1955), Твори в 2-х т. (1956), "Привiт, привiт" (1957), "Мисливськi усмiшки" (1958), Твори в 7-ми т. (1963-1964), Твори в 5-ти т. (1957) тощо.

Гумористичні твори Остапа Вишні мали великий успіх у читачів і друкувались в перекладах російською та іншими мовами народів колишнього СРСР.

Героями “вишневих усмішок” стають бюрократи і вельможі, окозамилювачі і підлабузники, спекуляти і дрімучі дурні, затискувачі критики і псевдовчені. До них він жорстокий і невблаганний. Інший Остап Вишня – життєлюб і оптиміст. “Ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу!”- пише письменник.

Остап Вишня був відомий і як перекладач творів російських та світових класиків - М. Гоголя, А. Чехова, О. Сухово-Кобиліна, Марка Твена, О’Генрі, Я. Гашека, Я. Неруди.

Проводив велику громадську роботу (був членом редколегії журналу «Перець» і одним із найактивніших його співробітників, членом правління Спілки письменників України).

 Читаючи Остапа Вишню, народ і усміхався, і сміявся, і повнився радістю і гордістю, і сумував, і печалився, і обурювався – багатьох і багатьох струн душі доторкалося вишнівське людяне, мудре, гостре і ніжне, вагоме слово.

 

На відзнаку 135-річчя від дня народження видатного українського письменника-сатирика Остапа Вишні в Кирило-Ганнівській бібліотеці-філії підготовлено книжкову виставку «Ніколи не сміявся без любові…». Експозиція, яка висвітлює життєвий шлях і творчий спадок митця, містить широку палітру видань творів Остапа Вишні, а також матеріали про нього.