І свічка плакала в скорботі

                         ГОДИНА - РЕКВІЄМ  ДО ДНЯ ПАМ"ЯТІ   ЖЕРТВ  ГОЛОДОМОРУ

     Голодомор 1932-1933  років    травмував  нашу  націю,  залишив на її  тілі глибокі  психологічні, соціальні, демографічні  шрами. Пік Голодомору прийшовся  на  весну 1933 року.  Тоді в Україні  від голоду  помирало  17  людей  щохвилини, тисяча  щогодини, майже 25 тисяч щодня. За  даними Асоціації  дослідників Голодоморів  України, в 1932-1933  роках  загинули  від  голоду  від 8 до 10 мільйонів українців...

   Найбільше  постраждали від голоду Полтавська, Сумська,  Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська області.  Демографічні  втрати на Полтавщині обчислюються сотнями  тисяч загиблих. Від  насильницької  смерті пішли  з життя люди, які  творили основи буття української  нації,   вирощували хліб, берегли  традиції, звичаї, дух, рідну  мову,  культуру. Дзвони  пам"яті  про ці жертви тривожать  наші  серця, закликають зробити  все  для  увікопомнення  полеглих.

   " І свічка плакала  в  скорботі" - година-реквієм до Дня  пам"ті жертв  Голодомору в Україні  відбулася  в  Кирило-Ганнівській бібліотеці-філії.   Хвилиною мовчання вшанували  пам"ять невинно   загиблих   синів і дочок  України,  засвітили  свічки пам"яті,  щоб  подібна  трагедія  ніколи і ніде  не  повторилася.

     В  українській  літературі  багато  творів, у яких  знайшли  своє  відображення  трагічні  картини  голоду 1932-1933  років. Хай  гіркі  слова Правди, що  промовляють  до нас  зі  сторінок творів  української  літератури сколихнуть  наші  серця і душі.

      

       Книжкова  виставка  літератури"Україна  пам"ятае, світ  визнає"

Автор казкових повістей

                                         Казковий   калейдоскоп  до  115-річчя від дня  народження  Астрід Ліндгрен

       

У 2022 році виповнюється 115 років від дня народження відомої шведської казкарки Астрід Ліндгрен – однієї з кращих казкарок Скандинавії. Народилася Астрід 14 листопада 1907 року в Південній Швеції у невеликому містечку Віммербю провінції Смоланд у селянській родині.
Улюблені автори Астрід Ліндгрен: Г.К. Андерсен, Ж. Верн, Марк Твен, Р. Стівенсон.
Вона була другою дитиною у Самуель Август Еріксона і його дружини Ганни.
Разом зі старшим братом Гуннаром у сім’ї росло три сестри – Астрід, Стіна та Інгегерд.
Сама письменниця завжди називала своє дитинство щасливим (у ньому було багато ігор і пригод, що перемежовувалися з роботою на хуторі та на його околицях) і вказувала на те, що саме воно є джерелом натхнення для її творчості.
Про особливі відносини в сім’ї письменниця з великою симпатією і ніжністю розповіла у єдиній своїй книжці, написаній не для дітей, – «Самуель Август із Севедсторпа і Ганна з Гюльта». У дитинстві Астрід Ліндгрен була оточена фольклором, жартами, казками, історіями, які вона чула від батька або від друзів, які потім лягли в основу її власних творів. Любов до книжок та читання, як вона зізналася згодом, виникла на кухні у Крістін, із якою вона дружила. Саме Крістін залучила Астрід до дивовижного, хвилюючого світу, в який можна було потрапити, читаючи казки.
Письменницький дар і пристрасть до творчості проявилися у неї, варто було їй лише навчитися грамоти. Її здібності стали очевидними вже в початковій школі, де Астрід називали «віммербюнскою Сельмою Лагерлеф», чого на власну думку, вона не заслуговувала.
Після школи, у віці 16 років, Астрід Ліндгрен почала працювати журналістом у місцевій газеті Wimmerby Tidningen. Але через два роки вона завагітніла, не будучи заміжньою. Їй довелося залишити посаду молодшого репортера і виїхати до Стокгольма. Там вона закінчила курси секретарів в 1931 році знайшла роботу за цією спеціальністю.
У грудні 1926 року у неї народився син Ларс. Оскільки грошей не вистачало, то Астрід довелося віддати улюбленого сина в Данію у сім’ю прийомних батьків. У 1928 році вона отримала роботу секретаря в Королівському автоклубі, де познайомилася зі Стуре Ліндгреном.
Вони одружилися у квітні 1931 року, а після цього Астрід Ліндгрен вирішила стати домогосподаркою, щоб повністю присвятити себе вихованню Ларсі, а пізніше і новонародженої у 1934 році доньки Карін. У 1941 році Ліндгрени переїхали в квартиру з видом на стокгольмський Васапарк, де письменниця жила аж до своєї смерті. Зрідка, беручись за секретарську роботу, вона складала описи подорожей і досить банальні казки для сімейних журналів і різдвяних календарів, чим і відшліфувала поступово свою літературну майстерність.
У 1954 році Астрід Ліндгрен написала першу з трьох своїх казкових повістей – «Міо, мій Міо!».
У 1958 році Астрід Ліндгрен нагородили медаллю Ганса Крістіана Андерсена, яку називають Нобелівською премією у дитячій літературі.

Найвеселіша нагорода, яка може бути у дитячого автора, це міжнародний «Орден Усмішки».
Казкова повість «Брати Лев’яче Серце» була вперше опублікована у 1973 році з ілюстраціями Ілон Вікланд. У 1979 році Ліндгрен отримала за «Братів Лев’яче Серце» літературну премію Януша Корчака. Повість вважається більш похмурою і дорослою, ніж більшість її творів, і швидше нагадує роман у жанрі фентезі.
У черговій трилогії – «Малюк і Карлсон, який живе надаху», «Карлсон прилітає знов» і «Нові пригоди Карлсона, який живе на даху» – знову з’являється фантазійний герой Карлсон, який змушує Малюка забути про неприємності.
За словами Астрід Ліндгрен, «Пеппі Довгапанчоха» з’явилася на світ насамперед завдяки дочці Карін. У1941 році Карін захворіла на запалення легенів, і щовечора Астрід розповідала їй перед сном усілякі історії. Одного разу дівчинка замовила історію про Пеппі Довгапанчоху – це ім’я вона вигадала одразу. Так Астрід почала складати історію про дівчинку, яка не підкоряється жодним умовам. Після першої історії про Пеппі, яка дуже сподобалася Карін, А. Ліндгрен протягом наступних років розповідала нові вечірні казки про цю рудоволосу дівчинку.
Пам’ятники Астрід Ліндгрен встановлені по всьому Стокгольму.
У Швеції знаходиться найбільший «Ліндгренленд».
Є астероїд, названий на честь Астрід Ліндгрен, сама казкарка сказала так: «Називайте мене тепер «АстероїдЛіндгренд».
Письменниця померла 28 січня 2002 року в Стокгольмі. Астрід Ліндгрен належить до найбільш відомих у світі дитячих письменників. Її твори сповнені фантазії і любові до дітей. Багато з них перекладено на 70 мов і видані більш ніж у 100 країнах. У Швеції вона стала легендою, оскільки розважала, надихала і втішала не одне покоління читачів, брала участь у політичному житті, змінювала закони і, що найважливіше, помітно вплинула на розвиток дитячої літератури.

   "Автор казкових  повістей" - казковий  калейдоскоп відбувся в Кирило-Ганнівській бібліотеці-філії. Під час заходу діти дізналися про шведську письменницю,  справжню  фантазерку  та витівницю Астрід Ліндгрен.  Переглянули  її твори,  ознайомилися з літературними казками "Пеппі Довгапанчоха", "Малий і Карлсон, що живе на даху", поринули у світ фантазій та пригод  разом з героями книг.

 

Рідна мова калинова

    З   ДНЕМ  УКРАЇНСЬКОЇ   ПИСЕМНОСТІ  ТА  МОВИ

          

 ОДНА  ВОНА  У  НАС  ТАКА - УСЯ  СПІВУЧА І ДЗВІНКА.

УСЯ  ПЛАКУЧА  І  ГРИМУЧА, ХОЧ БЕЗ ЛАВРОВОГО  ВІНКА.

                                                                     ( Тарас Шевченко )

   У листопаді 1997  року був  виданий  Указ Президента України "Про День української  писемності та мови".  В  ньому  сказано  про те, що за ініціативою  громадських  організацій  та  з  урахуванням  важливої  ролі  української  мови   в  консолідації  українського  суспільства  встановлено  в  Україні День  української  писемності  та  мови,  який  відзначається  щорічно  9  листопада в день вшанування пам"яті Преподобного  Нестора  Літописця.

   Що  робиться  для  того,  щоб привернути  увагу  до  історії  української  книги  і до  сучасних  її  проблем.

    Віхами  історичного  розвитку  культури, освіти,  книжкової  справи  в  Україна  безумовно є видатні  пам"ятки  українського  народу, такі як "Реймське" Євангеліє, вивезене  до  Франції дочкою  Київського князя  Ярослава  Мудрого  Анною,"Остромирове Євангеліє",  що  вважається  найдавнішою  і  точно  датованою  пам"яткою  рукописного  мистецтва, "Київський Псалтир".

     Мова- це історична пам"ять  про життя  народу, починаючи  з  доісторичних  часів.

     Українська  мова- державна  мова  України. Вона  також  є рідною  мовою  українців не  лише  тих, яку  проживають в Україні, а   ще  й  тих, які  мешкають  за  її межами.  Українською мовою  розмовляє  близько 45 мільйонів  людей, і вона  входить до другого  десятка  найпоширеніших  мов  світу.

     Українська  мова  пройшла  тернистий  шлях  становлення  й  розвитку. Чорними  літерами  викарбувалися  на  скрижалях  її історії  валуєвський  циркуляр,  грізний  наступ  сталінської  доби, Голодомор-геноцид,  штучно  організований  радянською  верхівкою  та  передсмертні  зойки  в"язнів   Соловецьких  таборів,  біль  закатованих  "шістедесятників".  Однак, незважаючи  ні  на  які  утиски  й  заборони,  наша  мова  зуміла  вистояти  й  далі  розвиватися  завдяки  багатьом  сподвижникам  і  патріотам  різних  поколінь.

     Мова - це  одне  з  багатьох  чудес  світу. Вона  є  тим  цінним  надбанням  нашого буття, тією  скарбницею важливих  знань,  що  визначає нашу  ментальність.  Наша  мова  втілює  у  собі  український  характер,  нашу  пам"ять, історію та душевну міць,  наші  звичаї  і  традиції,  розум і  багатющий   досвід  поколінь,  ніжну  красу І силу  людської  душі.

     Щороку,  саме  в  День  української  писемності  та  мови,  стартує  Міжнародний  конкурс  знавців  української  мови  імені Петра  Яцика,  а  також  проводиться  Всеукраїнський    радіо диктант національної  єдності,  до  якого  приєднуються  і  українці  за  кордоном.  Найголовніше  в  ньому - це  перевірка  знань,  а  також  солідарність  з  усіма,  хто  любить  і  шанує  рідне  слово.

Крилаті вислови про українську мову відомих людей

Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості.

(Іван Огієнко)

Мова вдосконалює серце і розум народу, розвиває їх.

(Олесь Гончар)

Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.

(Василь Сухомлинський)

Бринить-співає наша мова,

Чарує, тішить і п’янить.

(Олександр Олесь)

Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе.

(Оксана Пахльовська, д-р філологічних наук)

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.

(Ліна Костенко)

Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно житиме в ній.

(Олесь Гончар)

Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом.

(А. Мокренко)

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур’ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

(Максим Рильський)

Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.  

(В. Захарченко)

Кожен із нас має гордитися своєю чудовою мовою, адже вона того варта.

(Олесь Гончар)

Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб.

(Іван Огієнко)

В землі віки лежала мова

І врешті вибилась на світ.

О мово, ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт.

(Олександр Олесь)

Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла.

(М. Гоголь)

Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів.

(В. Голобородько)

Навіть така сувора наука, як кібернетика, і та знайшла в українській мові свою першодомівку, адже маємо факт унікальний – енциклопедія кібернетики вперше в світі вийшла українською мовою в Києві.

(Олесь Гончар)

  До Дня української писемності та мови у  Кирило-Ганнівській бібліотеці-філії презентується  книжкова  викладка  літератури    "Творилась віки українська мова " для широкого кола читачів