Феномен жіночої прози

     3  ЖОВТНЯ - 65  РОКІВ  ВІД  ДНЯ  НАРОДЖЕННЯ  ЛЮКО  ДАШВАР (1957), УКРАЇНСЬКОЇ  ПИСЬМЕННИЦІ , СЦЕНАРИСТКИ, ЖУРНАЛІСТКИ

Писала і пишу про те, що для мене є важливим»: Люко Дашвар

Лю́ко Дашва́р (справжнє ім'я Ірина Іванівна Чернова)— українська письменниця, сценарист, журналіст. Лауреат літературної премії Коронація слова: у 2007 році роман «Село не люди» здобув ІІ премію та премію «Дебюту року» від книжкового порталу «Друг Читача», у 2008 за «Молоко з кров'ю» (або «Примха») стала дипломантомконкурсу, а 2009-го її роман «Рай. Центр» отримав диплом «Вибір видавців». Народилася в Херсоні. Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління). У журналістиці з 1986 року. З 1991 року — головний редактор херсонської молодіжної газети. Після розпаду СРСР займала посаду голови комітету у справах преси й інформації Херсонської облдержадміністрації. Звільнившись, заснувала власні дві газети у Херсоні, редакцію яких розграбували. Після цього переїздить разом з родиною до Києва. З 2001 року головний редактор газети «Селянська зоря». Саме цей час письменниця визначає як незабутній життєвий досвід. Деякий час працювала журналістом і редактором жіночих журналів. Далі закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна[5]. Відомо що письменниця також навчалася у школі практичної журналістики та на курсах з нейролінгвістичного програмування. З 2006 року займається виключно літературною та сценаристською діяльністю. Творчий шлях Почала з написання сценаріїв для кіно: «ЛунаОдесса» і «Время — это все». Її перший роман «Село не люди» став лауреатом премії конкурсу «Коронація слова 2007». Наступний роман «Молоко з кров'ю» став дипломантом «Коронації слова 2008» та переможцем конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі — 2008». Третій роман авторки «РАЙ.Центр» став дипломантом конкурсу «Коронація слова 2009» у категорії «Вибір видавців». Восени 2010 року вийшов четвертий роман письменниці «Мати все». Загальний наклад книжок письменниці складає вже понад 300 тисяч примірників. У зв'язку з цим багато українських ЗМІ, робить авторку «найтиражованішою письменницею країни». Цікаві факти з життя і творчості Люко Дашвар Псевдонім Люко Дашвар письменниця вигадала, зібравши склади і літери імен дорогих для неї людей. Саме посаду обліковця листів у газеті Ірина Іванівна вважає джерелом багатьох своїх сценарних і книжкових ідей. Діти і чоловік письменниці її творів не читають, за що вона їм вдячна. Коли Ірина Іванівна працювала головним редактором «Селянської зорі», то вигадала там рубрику «Пам'ятаю все життя», у якій люди, надсилаючи до редакції листи, розповідали в них про єдиний незабутній факт свого життя. Прототипи літературних героїв та сюжетів Люко Дашвар, здебільшого, почуті або побачені письменницею явища реального життя[8]. Твори «Село не люди» (2007) «Молоко з кров'ю» (2008) «Рай.Центр» (2009) «Мати все» (2010) Трилогія «Биті Є»: «Биті є. Макар» (2011) «Биті є. Макс» (2012) «Биті є. Гоцик» (2012) «На запах м'яса» (2013) «ПоКров» (2015) " Инициация" (2018) "Галя без голови" (2020) "Село не люди 2. Добити свідка" (2021)      Користувачі  Кирило-Ганнівської  бібліотеки-філії  з задоволенням  читають  романи  Люко Дашвар