Народознавча бесіда
27 вересня за православним календарем свято Воздвиження Чесного й Животворного Хреста Господнього. Це свято одне з дванадцяти найважливіших церковних свят року. У цей день відбулися дві важливі для християн події: у 326 році в Єрусалимі був знайдений той самий хрест, на якому розіп"яли Ісуса, а друга - повернення цього хреста з Персії до Ерусалиму. Ці дві події поєднує те, що хрест підіймали перед усіма, "здвигали". За легендою, хрест було знайдено прямо перед Великоднем, тож раніше свято відзначали одразу після Воскресіння. Згодом святкування перенесли на вересень.
У народі це свято називають коротко - Здвиженням. І трактування його значення також значно простіше: земля "здвигається" ближче до зими. Настають холодні дні, а птахи відлітають до вирію.
У ліс остерігалися йти не лише через змій, які заповзають у схованки перед холодами, але й через ведмедів - ті також майструють собі місце для зимової сплячки і можуть напасти на людину, якщо та їх потурбує.
На Здвиження дотримувалися суворого посту. В основному на столі у цей день була різна городина.
На Здвиження вважалося поганою прикметою планувати чи починати якісь серйозні і важливі справи.
Слідкували 27 вересня і за погодою. Якщо на Воздвиження гуси високо летять - навесні буде велика повінь, і навпаки, а як дме холодний вітер - літо буде теплим.
Добре відоме в Україні прислів"я було популярне і на Полтавщині: " Хто не обсіявся до Чесного Хреста, той не варт собачого хвоста!" Воно підганяло нерадивих господарів до сівби. А відчутне похолодання у природі народ відмічав такими прислів"ями:
- На Здвиження земля движеться ближче до зими.
- Свитку на Здвиження скидай. а кожух одягай.
Немає коментарів:
Дописати коментар