пʼятниця, 26 листопада 2021 р.

Голодомор- невиплакані сльози


                                      ХРОНІКА  ПАМ"ЯТІ

 Голодомор став ціною, яку заплатив український народ за прагнення до свободи. Це була реакція комуністичного режиму на відродження нашим народом власної держави, духовне піднесення часів Української революції 1917–1921 років. Український національний рух більшовики розглядали як найбільшу загрозу існуванню тоталітарного режиму. За спроби українців відстояти особисту свободу їх звинуватили в підготовці антикомуністичного повстання навесні 1933 року та вдалися до голодного терору.

Голодомор – злочин геноциду проти Українського народу. Керівництво ВКП(б) та уряд СРСР у 1932–1933 роках організували штучний масовий голод. Він спричинив загибель мільйонів українців на території Української РСР та Кубані. Насильно вилучали продовольство, влаштували блокаду сіл і цілих районів, забороняли виїжджати за межі України, припинили сільську торгівлю. Цим тоталітарна система створила для українців умови, спрямовані на фізичне знищення. Така політика режиму – злочин проти людяності за визначенням Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року “Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього”.

Тривала боротьба Української Народної Республіки й повстанських загонів проти більшовиків сформувала у комуністичної верхівки непримиренність до українського національного руху. Іменем лідера Української революції Симона Петлюри більшовики означили образ українського бунтівника. “Петлюрівець” лякав радянську владу і в 1930-ті роки, і в часи Голодомору.

Україна, саме тому, що мала досвід власної державності, найактивніше опиралася становленню й утвердженню комуністичного тоталітарного режиму;

У 1920-х роках тоталітаризм в Україні зміцнювався, але йому не вдавалося придушити духовний спротив. У культурі опір мобілізувало гасло Миколи Хвильового «Геть від Москви». В науці – економічна теорія Михайла Волобуєва, яка спростовувала єдність української і російської економік. Українізація вийшла далеко за визначені режимом рамки. На початку 1930-х комуністичне керівництво усвідомило хисткість становища в Україні і ризики національного виступу українства.

Щоб “покарати” українців та унеможливити подальший спротив восени 1932 року комуністи розпочали спеціальну каральну операцію – масовий штучний голод. Тільки прямим геноцидом вдалося, остаточно приборкати український національний рух, упокорити українське селянство;

Дослідження українських демографів та істориків засвідчують, що найстрашнішим Голодомор був саме у тих регіонах, де Українська революція і національний повстанський рух мали найбільшу підтримку, а саме на Поділлі, Київщині, Черкащині, Полтавщині, Слобожанщині.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Українська революція, що розпочалася у березні 1917 року, стала переломним моментом нашої історії. Тоді сформувалася ідея державної незалежності, яка визначила подальший розвиток українського народу. Революція прискорила становлення української політичної нації, формування культурної еліти й економічно незалежного селянства.

Але після Жовтневого перевороту від 1917 і по 1921 рік на більшій частині території колишньої Російської імперії владу захопили комуністи. Вони окупували і знищили демократичну Українську Народну Республіку, проголошену в 1917 році. Через затяту боротьбу українців комуністичний режим для зміцнення становища в Україні змушений був піти на створення у 1919–1920 роках квазідержави – УСРР і певні поступки українському національному рухові.

У 1920-х роках ми переживали культурний ренесанс європейського зразка. Під гаслом “Геть від Москви!” формувалися самобутні, відмінні від російських, культурні традиції, орієнтовані на Європу. Створювалася національна система освіти, обґрунтовувалася економічна концепція України як автономного економічного організму. Проте до кінця 1920-х років у СРСР ствердився тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною ієрархією. Будь-який прояв незгоди або нонконформізму (як індивідуального, так і малих або великих груп людей за професійною, національною, релігійною, партійною ознаками) негайно жорстоко придушувався і карався.

Форсована індустріалізація та суцільна колективізація кінця 1920-их призвели до невдоволення людей у різних регіонах СРСР. Найактивніше спротив чинила Україна, яка мала досвід власної державності у попередній період. Центром опору більшовицькій політиці стало українське село.

У 1930-му в Україні відбулося понад 4 тисячі масових виступів, в яких взяли участь, за оцінками дослідників, 1,2 мільйона осіб. Протести були стихійними та розрізненими. Добре озброєні і підготовлені війська порівняно швидко придушували їх. Але опір все одно змусив комуністів призупити колективізацію.

І в 1932, і в 1933 роках у різних куточках України режим змушений був придушувати масові виступи – «волинки» – які ставали відчайдушними спробами доведених до межі голоду українських селян не стільки відстояти права, як просто вижити. За перші 7 місяців 1932 року органи ҐПУ (главное политическое управление) зафіксували в УСРР 930 масових протестів виступів, що становило понад 56 % усіх антивладних виступів в СРСР за цей час.

У першій половині 1932-го в Україні з колгоспів вийшли десятки тисяч селянських господарств, які прагнули відновлення економічної свободи. Незважаючи на  тиск партійних і державних органів, майже 500 сільських рад ризикували відмовлятися від нереальних планів хлібозаготівель.

Цей стихійний спротив окупаційна влада назвала підготовкою антикомуністичного  повстання, яке начебто мало вибухнути навесні 1933-го і використала як виправдання вбивства голодом.

Головна ж причина вчинення злочину Голодомору полягала у тому, що українська нація, друга за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Україна стояла на заваді створення тоталітарної комуністичної імперії.  Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тому режим поставив за мету знищити українців як політичну націю, котра рано чи пізно могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом.

Голодомор був спеціально спланованою і ретельно замаскованою каральною операцією.

Внаслідок умисного створення умов, несумісних із життям, за менш ніж календарний рік (зима 1932 – літо 1933) в Україні загинули мільйони людей. На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистики смертності унеможливлюють встановлення точної кількості й вичерпного поіменного списку жертв.

Голод став зброєю масового біологічного знищення українців. Він на довгі десятиліття порушив природний та політичний розвиток українців як спільноти, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації, наслідки цієї катастрофи відчуваємо і понині.

Як засвідчують соціологічні опитування останніх років, три чверті громадян України погоджуються, що Голодомор був геноцидом, вчиненим комуністичним тоталітарним режимом проти Українського народу.

       26 листопада   на цвинтарі села Кирило-Ганнівка біля пам"ятника жертвам Голодомору пройшла  година пам"яті  "Голодомор-невиплакані сльози" для учнів 5-6, 7-9 класів. Присутні схилили голови, вшановуючи пам"ять мільйонів хвилиною мовчання. Учні  дізналися про причини та наслідки цієї страшної трагедії.

       Народ України пам"ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб діти та молодь знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам"яті в ім"я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилося.







Немає коментарів:

Дописати коментар