Події сивої трьохсотрічної давнини й зараз хвилюють нас, змушують осягати, осмислювати і переосмислювати їх. Вони дають сучасним українцям важливі історичні уроки. Могутні постаті стародавніх гетьманів багато в чому є орієнтирами для сучасної політичної еліти. Все життя славетного гетьмана Пилипа Орлика було присвячене одній цілі - створенню осібної української держави, визволенню українського народу від чужоземного панування.
На початку ХУІІІ століття Гетьманщина (частина України під владою Петра І) ремствувала на московський царат, що позбавив українців обіцяних "вольностей". Гетьман Іван Мазепа спробував відірвати Україну від Росії, але надія на шведів не справдилася. Після полтавського розгрому в червні 1709 року залишки козацького загону знайшли притулок у Молдавії (тодішня турецька маєтність). Тут, у місті Бендери, і помер того ж року тяжко хворий Мазепа. Його вірний соратник Пилип Орлик сказав про свого наставника: "Він знехтував усе, що було йому найдорожчого на світі, знехтував і саме життя - аби піднести свою вітчизну і визволити її з московського ярма..."
Народився майбутній гетьман Пилип Орлик 1672 року на Віленщині у шляхетній старовинній родині. Малим втратив батька - той загинув під Хотином від турецького ятагана. Пилипа виховувала мати - Ірина Малахівська - православна українка. Успішно закінчивши Києво-Могилянську колегію, Пилип Орлик працював писарем у консисторії Київської метрополії, потім - старшим канцеляристом Генеральної військової канцелярії. Гетьман Мазепа звернув увагу на винятково обдарованого юнака і призначив його на відповідальну посаду генерального писаря.
5 квітня 1710 року старшина й козаки в Бендерах обрали Мазепиного наступника. Вручивши Орликові гетьманську булаву, козацька рада притьмом затвердила "Конституцію прав і свобод Запорозького війська", яка більш відома як "Конституція Пилипа Орлика". І не випадково: той підготував більшу частину тексту, а потім відредагував увесь документ. Над проектом конституції працював цвіт козацької старшини, українського церковного кліру й шляхти. Найвідоміші серед яких імена кошового Костя Гордієнка, прилуцького полковника Дмитра Горленка, судді Клима Довгополого, обозного Івана Ломиковського. Цей проект жваво обговорювали в різних кутках України, куди його доставляли посланці Пилипа Орлика (часто під виглядом бандуристів і старців). Текст майбутньої конституції опинився навіть у Генеральній військовій канцелярії гетьмана Лівобережної України Івана Скоропадського, яка знаходилася в Глухові.
Уперше конституція Орлика була видана друком аж 1994 року. Її скорочений латинський текст знайшов письменник Ілько Борщак у бібліотеці-архіві замку Дентевіль (Східна Франція). Замок цей належав дружині сина гетьмана - генерала Григора Орлика. Документ переклав з латини Мирослав Трофимчук, а відредагував і написав розлогу передмову академік Омелян Пріцак.
Конституція 1710 року була покликана гармонійно поєднати інтереси гетьмана, старшини й козацтва. Преамбула містила огляд історії козацтва як виразника прагнень усього українського народу до свободи. Після піднесень і падінь українці під проводом Богдана Хмельницького скинули польське ярмо - і потрапили під "самодержавну руку" Москви. Цар забув свої обіцянки, перетворив козаків на регулярне військо, відібрав міста, зламав права і вільності - ось чому Мазепа пішов на союз із Швецією.
У 16 статтях конституції було викладено основні ідеї та засади дальшого державного буття України. Вона визнавалася самостійною і ні від кого не залежною державою, яка має рівноправні стосунки зі шведським королем і Кримським ханством. В Україні утверджується єдина християнська віра східного обряду під канонічною зверхністю Константинопольського патріарха. Внутрішній устрій мав будуватися на демократичних засадах - одноосібна влада гетьмана підлягала контролю з боку Генеральної ради, яка скликалася тричі на рік. До її складу входила генеральна старшина, полковники, сотники, вибрані представники від кожного полку та посли від Запорозької січі.
З одного боку, гетьман наглядав за адміністрацією, аби не призначали "на уряди за хабарі". З другого - старшина стежила, аби гетьман не "припускав порушення прав і вольностей вітчизняних". А якщо гетьманові на те вказували, він мав не "вражатися і чинити помсти, а дбати такі нелади справити".
Конституція вперше за козацької доби в історії України повертала Києву статус столиці й залишала йому та іншим містам їх вільності. До 1714 року документ ще діяв у Правобережній Україні, а гетьман користувався ним у дипломатичних зносинах.
Логічним висновком з конституції було створення європейської коаліції проти Росії за визволення українських земель. Орлик запрошував до неї Швецію, Туреччину, Кримське ханство, польського короля Станіслава Лєщинського. 1711 року 16-тисячне військо Пилипа Орлика й Костя Гордієнка разом з польськими і татарськими загонами добилося великих успіхів на Правобережній Україні. Але союзники виявилися зрадливими, мури Білої Церкви міцними...
Доля кидала вигнанця по Швеції, Німеччині, Польщі, Франції, нарешті привела в Туреччину. Але до 1742 року, самого кінця свого довгого життя, Пилип Орлик, підтримуваний сином Григором, продовжував боротьбу. Він не спромігся побачити Батьківщину вільною, втілити першу в світі конституцію (американська з'явилася через 77 років). Але залишив по собі світлу пам'ять.
Пам"ятник Пилипу Орлику в Києві
На початку ХУІІІ століття Гетьманщина (частина України під владою Петра І) ремствувала на московський царат, що позбавив українців обіцяних "вольностей". Гетьман Іван Мазепа спробував відірвати Україну від Росії, але надія на шведів не справдилася. Після полтавського розгрому в червні 1709 року залишки козацького загону знайшли притулок у Молдавії (тодішня турецька маєтність). Тут, у місті Бендери, і помер того ж року тяжко хворий Мазепа. Його вірний соратник Пилип Орлик сказав про свого наставника: "Він знехтував усе, що було йому найдорожчого на світі, знехтував і саме життя - аби піднести свою вітчизну і визволити її з московського ярма..."
Народився майбутній гетьман Пилип Орлик 1672 року на Віленщині у шляхетній старовинній родині. Малим втратив батька - той загинув під Хотином від турецького ятагана. Пилипа виховувала мати - Ірина Малахівська - православна українка. Успішно закінчивши Києво-Могилянську колегію, Пилип Орлик працював писарем у консисторії Київської метрополії, потім - старшим канцеляристом Генеральної військової канцелярії. Гетьман Мазепа звернув увагу на винятково обдарованого юнака і призначив його на відповідальну посаду генерального писаря.
5 квітня 1710 року старшина й козаки в Бендерах обрали Мазепиного наступника. Вручивши Орликові гетьманську булаву, козацька рада притьмом затвердила "Конституцію прав і свобод Запорозького війська", яка більш відома як "Конституція Пилипа Орлика". І не випадково: той підготував більшу частину тексту, а потім відредагував увесь документ. Над проектом конституції працював цвіт козацької старшини, українського церковного кліру й шляхти. Найвідоміші серед яких імена кошового Костя Гордієнка, прилуцького полковника Дмитра Горленка, судді Клима Довгополого, обозного Івана Ломиковського. Цей проект жваво обговорювали в різних кутках України, куди його доставляли посланці Пилипа Орлика (часто під виглядом бандуристів і старців). Текст майбутньої конституції опинився навіть у Генеральній військовій канцелярії гетьмана Лівобережної України Івана Скоропадського, яка знаходилася в Глухові.
Уперше конституція Орлика була видана друком аж 1994 року. Її скорочений латинський текст знайшов письменник Ілько Борщак у бібліотеці-архіві замку Дентевіль (Східна Франція). Замок цей належав дружині сина гетьмана - генерала Григора Орлика. Документ переклав з латини Мирослав Трофимчук, а відредагував і написав розлогу передмову академік Омелян Пріцак.
Конституція 1710 року була покликана гармонійно поєднати інтереси гетьмана, старшини й козацтва. Преамбула містила огляд історії козацтва як виразника прагнень усього українського народу до свободи. Після піднесень і падінь українці під проводом Богдана Хмельницького скинули польське ярмо - і потрапили під "самодержавну руку" Москви. Цар забув свої обіцянки, перетворив козаків на регулярне військо, відібрав міста, зламав права і вільності - ось чому Мазепа пішов на союз із Швецією.
У 16 статтях конституції було викладено основні ідеї та засади дальшого державного буття України. Вона визнавалася самостійною і ні від кого не залежною державою, яка має рівноправні стосунки зі шведським королем і Кримським ханством. В Україні утверджується єдина християнська віра східного обряду під канонічною зверхністю Константинопольського патріарха. Внутрішній устрій мав будуватися на демократичних засадах - одноосібна влада гетьмана підлягала контролю з боку Генеральної ради, яка скликалася тричі на рік. До її складу входила генеральна старшина, полковники, сотники, вибрані представники від кожного полку та посли від Запорозької січі.
З одного боку, гетьман наглядав за адміністрацією, аби не призначали "на уряди за хабарі". З другого - старшина стежила, аби гетьман не "припускав порушення прав і вольностей вітчизняних". А якщо гетьманові на те вказували, він мав не "вражатися і чинити помсти, а дбати такі нелади справити".
Конституція вперше за козацької доби в історії України повертала Києву статус столиці й залишала йому та іншим містам їх вільності. До 1714 року документ ще діяв у Правобережній Україні, а гетьман користувався ним у дипломатичних зносинах.
Логічним висновком з конституції було створення європейської коаліції проти Росії за визволення українських земель. Орлик запрошував до неї Швецію, Туреччину, Кримське ханство, польського короля Станіслава Лєщинського. 1711 року 16-тисячне військо Пилипа Орлика й Костя Гордієнка разом з польськими і татарськими загонами добилося великих успіхів на Правобережній Україні. Але союзники виявилися зрадливими, мури Білої Церкви міцними...
Доля кидала вигнанця по Швеції, Німеччині, Польщі, Франції, нарешті привела в Туреччину. Але до 1742 року, самого кінця свого довгого життя, Пилип Орлик, підтримуваний сином Григором, продовжував боротьбу. Він не спромігся побачити Батьківщину вільною, втілити першу в світі конституцію (американська з'явилася через 77 років). Але залишив по собі світлу пам'ять.
Пам"ятник Пилипу Орлику в Києві
Немає коментарів:
Дописати коментар