25 лютого відзначається 90 років від дня народження Олекси Григоровича Мусієнка (1935-2002) – письменника, журналіста, лауреата ордена «Знак Пошани», який вперше ввів у обіг термін «голодомор» стосовно голоду в Україні 1932–1933 років.

Народився О. Мусієнко на Полтавщині, в селі Великій Павлівці Зіньківського району, в селянській сім’ї потомствених українських козаків.
          У віці неповних трьох років став круглим сиротою, коли енкаведиський апарат знищив усіх його родичів – батька, матір, старшу сестру, діда, чотирьох дядьків – як «ворогів народу», і він опинився в спецпритулку.
          Улітку 1942 року, під час німецької окупації України, хлопцеві пощастило добратися до рідного села та влаштуватися підпасичем громадської отари. Довелося тяжко трудитися на різних роботах у місцевому колгоспі.
          Закінчивши середню школу із золотою медаллю, Олекса Мусієнко вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка, який закінчив у 1958 році з червоним дипломом. Пішов у газетну журналістику, був редактором газети, пізніше працював у видавництві.
          О. Мусієнко – відомий автор історико-документальних романів про долю України в Другій світовій війні: «Золоті ворота», «Чорне сонце», «Білий морок» та низки інших. Він доклав максимум зусиль до розвінчання радянської злочинної державної системи, що відображено у публіцистичних дослідженнях: «Український етноцид», «З порога смерті», «Чорні тюльпани» де пом'януто українців, котрі загинули в Афганістані.та ін.
           18 лютого 1988 року газета «Літературна Україна» опублікувала виступ письменника Олексія Мусієнка на зборах київського відділення Спілки письменників УРСР, де він поклав провину за масовий голод на Україні на Сталіна, який жорстко вимагав неухильного виконання плану хлібозаготівель. Саме О. Мусієнко вперше ввів в обіг термін «голодомор» стосовно голоду в Україні 1932–1933 років.

           У 1990 році Олекса Григорович очолив комісію Спілки письменників України «Меморіал».

           У роки горбачовської «перебудови» ініціював заснування благодійного Фонду «Мартиролог України», метою якого стало: увічнення імен синів і дочок українського народу, які віддали своє життя за свободу і щастя рідного краю. Каторжна робота в архівах, тисячі листів від родин загиблих, але й не менш від «обурених будівників світлого комуністичного майбутнього», які вимагали «не чорнити великі звершення сталінсько-брежнівської доби нікому не тільки не цікавими, а й не потрібними фактами».
          Творча асоціація Фонду випустила в світ поминальник «З порога смерті» (1992) та підготувала до друку тритомник «Олтар скорботи» (мартиролог українського письменства, культури і науки), «Чорні тюльпани» (афганський мартиролог України), «Тернова ружа» (жіночий мартиролог України).
          Як громадянин і особистість митець гідно прожив дароване йому долею життя, ставши письменником невичерпної енергії, колосальної працездатності, непересічного таланту.
          Олекса Мусієнко помер 28 лютого 2002 року за робочим столом на 68-му році життя. Письменник-воїн упав на полі бою як істинний лицар –  зі зброєю в руках.

 Похований на Байковому кладовищі.

 

Розпізнання фейків і дезінформації

     Навчання комп'ютерної грамотності в повсякденному житті є вкрай важливе для наших користувачів. У бібліотеці  продовдуються навчати та консультувати з питань цифрової грамотності. На платформі "Дія. Освіта" користувачі переглянули серіал: "Як захиститися від фейків та дезінформації". Серіал надав глядачам практичні навички медійної та інформаційної грамотності, які мають стати частиною їхнього життя в умовах повномасштабної війни, а також пояснив, як орієнтуватися в інформації довкола та розпізнавати дезінформацію й пропаганду.

                             

 

https://youtu.be/GtONa5lpUfk?si=pfaVRMDU1b0lvYwG

21 лютого в Україні та світі відзначають Міжнародний день рідної мови. Це свято нагадує про важливість мови, яка є інструментом у збереженні духовного та матеріального спадку кожного народу. Для українців мова – це не просто набір слів, а й могутня зброя у боротьбі з ворогом.

Міжнародний день рідної мови був заснований ЮНЕСКО і вперше його відсвяткували у 2000 році. Мета свята – показати важливість та підтримати самобутність кожної окремої мови світу. Свято нагадує про право кожного розмовляти рідною мовою у своїй країні

Історія цієї дати має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників, переважно студентів, які висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні рідної - бенгальської - мови. Після проголошення незалежності Бангладеш у 1971 році цей день відзначають в країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

     Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. За оцінкою фахівців, із шести тисяч мов, які нині існують, близько половини знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиліття. Тому ЮНЕСКО своїм Рішенням прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги для людства.

     Українська поетеса Ліна Костенко влучно зауважила: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову». Знати, берегти рідну мову – обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.

     В історії української мови були доволі складні часи – її забороняли, викорінювали з побуту, культурного та політичного життя. Втім, попри всі складнощі, український народ зміг зберегти свою квітучу мову, якою нині розмовляють понад 45 мільйонів людей по всьому світу.

10 цікавих фактів про українську мову.

Перше. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

Друге. За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська — 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), потім — російська (62%). Експерти, до речі, зазначають: якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.

Третє. В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких — кличний.

Четверте. У 448 році візантійський історик Пріск Панійський під час перебування в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.

П’яте. Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо.

Шосте. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П».

Сьоме. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».

Восьме. Українська мова багата на синоніми. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

Дев’яте. Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

Десяте. Українська мова має велику кількість зменшувальних форм. Навіть слово «вороги» може звучати як «вороженьки».

     В Україні налічується понад 130 національних меншин – носіїв 79 мов. Є також і мови, які перебувають на межі зникнення: зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.

У Міжнародний день рідної мови набуває особливого сенсу заклик: любіть, плекайте і поважайте свою рідну мову! Українська мова – одне з найцінніших надбань, яке залишили нам наші пращури. 

Сьогодні, в умовах спротиву українців повномасштабному російському вторгненню, за українську мову, за національну ідентичність та право бути господарями на своїй землі борються кращі сини та доньки країни. 

Мова є потужною рушійною силою, яка об’єднала українців і весь світ та веде до Перемоги України.

 

https://youtu.be/k-itCnRUWNU?si=hO1E0HiEB0MO7R66

 

Майдан та Революція Гідності сколихнули увесь світ. Україна показала всьому світові, що український народ – волелюбна нація, яка зуміла відстояти свій демократичний вибір.

Цей день є символом незламності духу українського народу, його прагнення до свободи, правди та справедливості. Події, що відбулися під час Євромайдану в 2013-2014 роках, та Помаранчевої революції у 2004 році, стали поворотними моментами в історії України. Вони підтвердили, що наш народ завжди готовий боротися за свої права, обстоювати демократію та європейські цінності.

Майдан об’єднав нас в єдине нероздільне, він став центром революції, площею добра, тепла, людяності, братерства, взаєморозуміння, правди, віри, надії і любові. Любові до України, до матері землі.

Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули вороги і багато наших земляків на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честю воюють на сході з терористами та проросійськими сепаратистами, захищають кордони нашої держави.

Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні.

З метою вшанування загиблих Героїв Небесної Сотні, бібліотекою-філією спільно з Будинком культури було проведено медіа-годину пам’яті  «Кращі з кращих за свободу сміло стали без вагань» .

             СЛАВА УКРАЇНІ!!! ГЕРОЯМ СЛАВА!!!

 

 

Наш Герб-тризуб,у ньому сила!

https://youtu.be/OQf7YWaMtH8?si=fsFhhtq834QSa3m2

Історичне досьє

19 лютого Україна відзначає День державного герба. Свято було запроваджене у 2018 році. Дату обрали не випадково, адже саме 19 лютого 1992 року український тризуб затвердили як Малий герб України та складову частину Великого герба.

Історія заснування Дня державного герба

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначивши його ключовим елементом майбутнього Великого державного герба. Цим символом став золотий тризуб на синьому щиті – знак, що у ХХ столітті уособлював національну боротьбу українців за незалежність.

Наразі Великий Державний Герб України досі не затверджено. Протягом років проводилося кілька конкурсів на розробку Великого герба, але жоден із запропонованих варіантів не був ухвалений Радою. Остання спроба затвердити проєкт Великого герба відбулася у 2020-2021 роках.

Історія українського тризуба

Перші зображення тризуба археологи зустрічали ще на пам’ятках культури, які були датовані першим століттям нашої ери. Для наших предків він був своєрідним оберегом. 

Пізніше тризуб став відомим, як родовиий знак Рюриковичів. 

Існують історичні факти, що посли князя Ігоря під час підписання договорів, ставили печатку саме з цим символом. 

За часів Володимира Святославовича на монетах з одного боку карбували його портрет, а з іншого – тризуб.

Тризуб постійно використовувався і в побуті українців, зокрема, в карпатських селах була традиція малювати його на стінах чи воротах під час релігійного свята Водохреща. Так у знаках хреста і тризуба сполучились християнські і язичницькі символи. 

Вперше офіційно Державним Гербом УНР тризуб став 22 березня 1918 року – рівно через два місяці після проголошення незалежності IV Універсалом Центральної Ради.

За основу герба сучасної України, якиий відомиий нам сьогодні, було взято знак з монет Володимира Великого. 

Що означає тризуб?

Протягом останніх 100 років більш як 50 вчених в різних куточках світу намагаються відгадати походження і значення тризуба. Думки їх досить розбіжні. Існує дуже багато гіпотез щодо трактування тризуба, найпоширенішими є що це верхівка скіпетра візантійського або скіфського царя, корона, голуб святого духа, корогва, якір, нормандський лук, нормандський шолом, нормандська сокира, кінець нормандського списа тощо.

Значення тризуба в українського населення потрійне: він є і символом державної влади, тобто, державним гербом; національним знаком і релігійним символом. 

Герб – це не лише державний символ, а й святиня, що уособлює прагнення народу до свободи та незалежності. Він є живим зв’язком між минулим, сучасністю та майбутнім української нації.

Цікаві факти про тризуб

Український інститут національної пам'яті опублікував цікаву інформацію про тризуб, яку варто пам'ятати:

·         Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.

·         У часи Української Народної Республіки Тризуб затверджено державним гербом України, що підкреслює спадкоємність із попередніми періодами української історії.

·         У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби українців за незалежність. Радянська тоталітарна система затаврувала його як «націоналістичний знак». Використання Тризубу в СРСР заборонялося, «винуватців» жорстко карали.

·         Відновивши незалежність у 1991 році та обравши Тризуб державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки.

·         Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася із знищення Тризуба як маркера української ідентичності.

·         Тризуб об’єднує українських патріотів, які сьогодні захищають наш суверенітет і територіальну цілісність України.

·         Для українців у всьому світі Тризуб символізує зв’язок із Батьківщиною.

Вітаємо усіх з цим визначним днем! Будьмо гідними нашої історії та тих завдань, які стоять перед Українською Державою сьогодні.

Мирного неба та добробуту рідній Україні!

Разом до перемоги!

Все буде Україна!