Витоки української Конституції

 

                       Історичний екскурс

  Чинна Конституція України мала чимало попередниць. Ще у 1710 році було створено відому Конституцію гетьмана Пилипа Орлика. Вона, на жаль, так і не набула чинності, але вважається однією з перших європейських конституцій нового часу. У 1918 році, в останній день свого існування, Центральна Рада ухвалила Статут про державний устрій, права і вільності УНР, тобто Конституцію УНР. Гетьман Скоропадський, очоливши Українську Державу, теж розробив свою конституцію – Закон про тимчасовий державний устрій країни. У тому ж 1918 році ухвалили Малу Конституцію Західноукраїнської Народної Республіки, а у 1939-му — Конституційні закони Карпатської України. І це ще без урахування конституцій УРСР, яких існувало аж чотири і на які ми зважати не будемо, бо йдеться ж про верховні закони незалежної держави, а не республіки у складі союзу. Хай там як, Україна має довгу конституційну історію.

  Процес підготовки чинної Конституції України тривав шість років. Робота розпочалася 1990 року, усього було розглянуто 15 проєктів від різних політичних партій, Конституційної комісії та науковців. Після того як текст було затверджено на попередньому голосуванні і відправлено на доопрацювання, Конституційна комісія внесла до нього понад шість тисяч правок. Для цього їй три місяці довелося працювати без вихідних у режимі тринадцятигодинного робочого дня.

    Історичне засідання Верховної Ради, на якому було прийнято Конституцію, тривало 24 години. Парламент вирішив розглянути це питання на одному засіданні, без перерв. Голосування відбувалося за кожною статтею окремо і за цілими розділами. Конституція отримала 315 депутатських голосів «ЗА» з 300 необхідних.

  Чинна Конституція України складається з XV розділів, але VII розділ «Про прокуратуру» згодом з неї було вилучено.

    Кожен із президентів України намагався внести зміни до верховного закону країни – окрім першого президента Леоніда Кравчука, бо на той час незалежна держава жила за Конституцією УРСР.

    Конституція України вважається однією з найдемократичніших у світі.

    22 серпня 2011 року в Києві відбулася презентація першої мініатюрної Конституції України. Мініатюра має розмір 21х32 мм і складається зі 160 сторінок, на яких тушшю вручну написано близько 9,5 тисяч букв. Виготовлена зі спеціального надтонкого паперу, мініверсія головного закону країни міститься в чохлі з зображенням герба. Зберігається вона в Музеї книги і друкарства.

    У 2019 році з’явилася перша електронна Конституція України для дітей у вигляді коміксів. Її авторами стали відомі письменники і популяризатори української історії брати Капранови, а художником – Олександр Костенко. Цей варіант було одразу викладено у вільний доступ в інтернеті.

     День Конституції – це єдине державне свято, яке згадується в самій Конституції.

    Кожен Президент України складає присягу, поклавши одну руку на Конституцію України, а другу – на Пересопницьке Євангеліє.

  Цікаві  факти про Конституцію Пилипа Орлика

1. Документ, відомий як Конституція Пилипа Орлика (а також Бендерівська або Козацька конституція) насправді має довгу назву “Pacta et Constitutiones legum libertatumque Exercitus Zaporoviensis inter illustrissimum Dominum Philippum Orlik, neolectum Ducem Exercitus Zaporoviensis, et inter Generales, Colonellos, nec non eundem Exercitum Zaporoviensem, publico utriusque partis laudo conventa ac in libera electione formali juramento ab eodem illustrissimo Duce corroborata, anno Domini 1710, Aprilis 5, ad Benderam” (“Договір та постановлення прав і вольностей Війська Запорозького  між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтверджені на вільних виборах встановленою присягою названим ясновельможним гетьманом, року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах”. Тобто, в основі цієї угоди – домовленість між гетьманом і Військом Запорозьким. Від запорожців документ підписав кошовий отаман Кость Гордієнко.  
2. Конституція складається із преамбули, шістнадцяти розділів і присяги новообраного гетьмана.  За формою це була угода між гетьманом і старшиною та всім Військом Запорозьким, а за змістом – правовим актом, який в політико-правових поняттях того часу обґрунтував право України на державну самостійність та її державний устрій.
3. “Договір” відображав світоглядні цінності козацької старшини XVII–XVIII століть і засвідчив її прагнення унормувати життя за власними звичаями, традиціями й законами, хоча враховував інтереси не лише козацтва як провідної верстви, а й інших станів – духовенства, міщанства, купецтва і селянства, об’єднаних у поняття “народ”. 
4.  “Договір” зберігся в чотирьох редакціях: два тексти  (основний і скорочений) латиною, два (оригінал і скорописна тогочасна копія) – староукраїнською. Базовий латиномовний – для нового протектора України короля Швеції та міжнародної спільноти, скорочений – королівської канцелярії. Вони зберігаються у фондах Національного архіву Швеції в Стокгольмі. До слова, колись повний латинський текст тримав у своєму фамільному архіві Микола Ханенко, котрий передав у спадок нащадкам – Михайлу Ханенку та його братам Олександру й Івану. Згодом документ потрапив до Швеції. Щодо примірників староукраїнською мовою, то вони призначалися для оголошення в Україні та на Запорозькій Січі.

  Батьки законотворчості та конституціоналізму

Ярослав Мудрий. Київський князь, за правління якого Давня Русь сягнула піку своєї могутності. Всі зусилля спрямував на продовження справи Володимира – посилення єдності, централізації держави, її європеїзацію. Як свідчать літописи, Ярослав був не стільки князем-дружинником, князем-завойовником, скільки князем-будівником, князем-просвітителем. Зовнішньополітична діяльність Ярослава спиралася насамперед на слово дипломата, а не на меч. Важливе місце у міжнародній політиці відігравала своєрідна “сімейна дипломатія”, тобто укладання вигідних союзів та угод шляхом династичних шлюбів. Він доклав чимало зусиль для побудови у 1037 році Софійського собору, який на цей час є однією з найголовніших християнських святинь Східної Європи. Ярослав Мудрий дбав про розвиток освіти в державі, ініціював створення школи і першої у Русі бібліотеки при Софійському соборі. Уклав збірку законів “Руську правду” – давньоруську збірку світського права, в якому відбито норми звичаєвого права, а також князівські нововведення.

Пилип Орлик. Майбутній гетьман Війська Запорозького та Правобережної України працював писарем у канцелярії митрополита Київського, Галицького та всієї Малої Росії Варлаама Ясинського. Від 1700 по 1706 роки перебував на посаді старшого військового канцеляриста, а згодом – управляючого справами Генеральної військової канцелярії. 

1707-го став генеральним писарем в уряді Івана Мазепи. Орлик був одним із перших утаємничений у плани гетьмана позбутися впливу Московської держави і Петра І та перейти на бік шведського короля Карла ХІІ. У 1714 році переїхав до Швеції, 1720-го – до Австрії, а згодом – Чехії. Від 1734-го жив у Греції, потім – Молдові. Аби відновити владу над Українською козацькою державою шукав дипломатичної підтримки в Австрії, Англії (від 1717-го – Велика Британія), Папській державі, Голландії, Данії, Польщі, Пруссії, Франції. Пилип Орлик був освіченою людиною, знав дев’ять мов. Поет. Автор багатьох книг, політичних маніфестів. Його старший син Григорій Орлик став державним і військовим діячем Франції. Помер 24 травня 1742-го в Яссах.

Пилип Орлик – автор “Виводів прав України” (або “Дедукції”) – однієї з найважливіших пам’яток конституційної та політико-правової думки початку XVIII століття, в якій гетьман розкрив історію національно-визвольних змагань українців за власну незалежну державу та обґрунтував позицію, що реалізація цього права сприятиме ослабленню Московщини, а разом із тим збереженню миру в європейському регіоні. 

Михайло Драгоманов. Фундатор національної конституційної думки, творець правової теорії, яка еволюціонувала від ідеї створення слов’янської федерації до української національної держави, в якій на першому місці – парламентаризм і децентралізація влади через запровадження федеративного устрою та надання широких повноважень місцевому самоврядуванню, а також права і свободи людини. Їх бачення він виклав у праці “Проєкт основ Статуту українського товариства “Вільна Спілка” (1884). Це  – рівність перед законом, недоторканність особи і житла, таємниця листування, свобода пересування, віросповідання, мови, друку, театрів і навчання, зібрань, право на петиції до уряду, позиватись до суду на дії та рішення урядовців.

Михайло Грушевський. Розвинув політико-правову кон­цепцію Михайла Драгоманова у статті “Конституційне питання і українство в Росії” (1905 р.) та книгах “Наша політика” (1911), “Вільна Україна” (1918), “Початки громадянства (генетична соціологія)” (1920–1921). Михайло Грушевський запропонував такі нові конституційні ідеї: децентралізація як надання регіонам широкої національної чи територіальної автономії, парламентське правління без застосування прямих виборів до законодавчого органу, поділ влади за горизонтальними (законодавча, виконавча, судова) і вертикальними зв’язками (у регіонах повнота влади належить національно-територіальним сеймам, обраним шляхом всезагального, прямого, таємного голосування, а у центрі – парламенту, сформованому сеймами; чітке визначення державного характеру національних окраїн, їх територій, прав і свобод людини і громадянина).

Микола Міхновський. Програмні засади українського політичного руху викладені 1900 року в маніфесті Революційної української партії “Самостійна Україна” Миколи Міхновського. Він уперше в українській політичній думці висловив ідею боротьби “за єдину, неподільну, вільну і самостійну Україну”. Невдовзі Міхновський підготував проект основного закону Самостійної України. Згідно з цим документом Україна мала стати спілкою вільних і самоправних земель, утворених на підставі своїх природних особливостей та окремішностей і заселених українцями.

Іван Франко. Помітний внесок у розвиток конституційної та політико-правової думки України належить цьому філософу й письменникові. У його художніх та наукових працях знайшли відображення політичні та соціально-економічні процеси у Галичині наприкінці XIX – початку XX століття. Конституційні ідеї про державу і право розкрив у творах “Формальний і реальний націоналізм”, “Що таке прогрес”, “Наука та її взаємини з працюючими класами”, “Свобода і автономія” та інших. Іван Франко вважав, що з виникненням приватної власності виникає і держава з притаманним їй апаратом управління і примусу. Водночас він виступав проти монополії державної власності, а під соціалізмом розумів “вільну громаду” і свободу кожної людини. Підтримував ідеї про те, що політичні інститути, політика і право випливають з економічних відносин, які панують у суспільстві. Засуджував необмежену монархію та державу, де панує експлуатація людини. Новий устрій суспільства, на думку мислителя, може бути створений шляхом проведення народної революції, під якою він розумів низку культурних, наукових і політичних чинників, що змінюють основи суспільства та скеровують розвиток народу в інший бік. 

Він послідовно розвивав конституційні ідеї кирило-мефодіївців та Михайла Драгоманова про українську національну державу, децентралізацію через громадське самоврядування, права і свободи людини, соціальну справедливість.

Кирило Осьмак. Народився на Миргородщині (Полтавщина). Навчався в Московському сільськогосподарському інституті. Активний учасник українського національного руху, член Української Центральної Ради. За Директорії працював при уряді УНР. Уперше заарештований більшовиками у 1929 році, у 1930-му – другий арешт. За вироком суду присуджено 3 роки концтабору, які згодом було замінено на адмінзаслання до Сиктивкара. У 1938 році відбувся третій арешт. На волю вийшов у 1940-му. 

З літа 1942-го співпрацював з ОУН (б), був задіяний на пропагандистській роботі. У липні 1944 року було створено Українську головну визвольну раду (далі – УГВР) як верховний політичний орган керівництва визвольною боротьбою. Підпільний парламент воюючої України очолив Кирило Осьмак.Він склав проєкти її головних програмних документів. Того ж року Кирила Осьмака заарештували радянські органи безпеки та присудили йому 25 років ув’язнення. Помер у Владімірській тюрмі у віці 70 років. 

  До  уваги  користувачів Кирило-Ганнівської бібліотеки-філії книжковий перегляд  літератури "Конституція України - оберіг Незалежності".

Дитинства веселковий світ

 

    Щороку, в перший день  літа  ми  відзначаємо Міжнародний день захисту дітей - пекрасне свято радості і надії. Адже саме  в дітях ми хочемо бачити здійснення свїх  мрій  і  сподівань, прагнемо,  щоб  вони росли  здоровими і прославляли  свою Україну,  родину,  рідний  край.          У малечі не  повинно бути  нещасливого  дитинства, і за це маємо відповідати ми, дорослі, тому турбота про дітей, захист   їхніх  прав  повинен  стати  одним  з  найголовніших наших  обов"язків. Закликаємо  усіх сьогодні   й  кожного  наступного  дня  зігрівати  теплом  і  любов'ю  кожне  дитяче  серце, об'єднувати  зусилля  заради  майбутнього,  і  тоді  маленькі  громадяни  виростуть  достойними  людьми  й  неодмінно  стануть  гордістю  України.

    1 червня  у  Кирило-Ганнівському  Будинку  культури  відбулася розважальна квест-гра "  Казкова подорож ".    Під  час гри  діти  завітали  до  бібліотеки, де   на них чекала цікава  вікторина "З якої ми  казки",  також  змагалися в різноманітних  конкурсах :  відгадували  загадки,  розв"язували інтелектуальні  задачі,  шукали  скарби,  розщифровували  таємниці  лабіринту.       

                                                        Діти  отримали  море  задоволення  та  незабутні  враження