Кирило-Ганнівська бібліотека-філія КЗ "Зіньківська публічна бібліотека ім. В. Г. Короленка"

Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році.

Ця дата назавжди закарбувалася в нашій історії тими трагічними подіями. Тоді, під час виходу українських воїнів з оточення, так званим «зеленим коридором», російські війська вчинили віроломний та кривавий розстріл наших колон. Це сталося на полях дозрілих соняшників, які відтоді є символом цього пам’ятного дня — символом мужності, жертовності та незламного життя.

На тих соняшникових полях полягло 366 наших воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні. Але попри обман ворога, наші захисники не здалися, продовживши прорив із пастки та подальшу боротьбу. Ці події вкотре довели світові підступність російського агресора, з яким неможливі жодні чесні домовленості. У цей день ми згадуємо не лише героїв Іловайська, а й десятки тисяч захисників і захисниць, які віддали свої життя за Україну з 2014 року.

Це люди різного віку, професій та походження, яких об’єднала найвища цінність — любов до Батьківщини. Вони щоденно виборювали і продовжують виборювати право українців на власну державу та ідентичність.

Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022-го відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, на жаль, втрат.

Цього року, поки триває війна до перемоги, ми не можемо ані знати точну кількість, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії. Але ми впевнені, що українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб наші загиблі герої були в нашій пам’яті не абстрактною цифрою. Щоб вони отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують ті, хто віддав життя за свою країну. Щоб наша пам’ять про них була живою.

Наприкінці травня 2022 року Верховна Рада України ухвалила рішення про створення Національного військового меморіального кладовища, на якому з почестями ховатимуть загиблих (померлих) захисників і захисниць. Це – світова практика вшанування воїнів, які віддали життя за свою країну. Такі кладовища є в США, Канаді, Франції, Польщі та інших країнах. А за рік до цього, в липні 2021-го, на державному рівні був прийнятий військовий поховальний ритуал. Знову ж таки, щоб у момент поховання віддати належні почесті загиблому (померлому) захисникові чи захисниці, щоб всі розуміли, що ховають не пересічну людину, а того / ту, завдяки кому існує держава Україна.

Після перемоги ми віднайдемо свої традиції пам’яті про загиблих воїнів. Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь вулиці. У нас уже є місця пам’яті та меморіальні дошки у публічному просторі. Але після остаточної перемоги в країні повинні постати особливі місця, з проникливою архітектурою і людяними меморіальним практиками, які свідчитимуть, що ми шануємо і дякуємо!

Сьогодні у серці міста — на Алеї Героїв — з’явилися три нові світлини. Світлини трьох наших Захисників, які віддали життя за Україну. Серед них – два наші герої-односельці - Олег Лимоня (17.05.1987 — 01.03.2024)

Микола Царицин (26.05.1995 — 15.08.2024)

Їх уже немає поруч — але вони залишилися в кожному нашому подиху. У кожному мирному ранку. У поглядах, сповнених віри в майбутнє.

Світлі, сильні, справжні… Вони продовжують жити — у наших серцях, у пам’яті, в кожному доброму вчинку, у кожному новому дні.