Симон Петлюра – борець за Україну

https://youtu.be/bO-IGx8kq5c?si=5JnhZqyRD4KyIwbr

“Свою історію має писати тільки український народ.”

     «Явірю і певний, що Україна, як держава, буде. Може, не зразу такою великою, як нам хотілось би, але буде. Думаю я, що шлях для Української Державності стелиться через Київ, а не через Львів. Тільки тоді, коли Українська Державність закріпиться на горах Дніпра і біля Чорного моря, тільки тоді можна думати, як про реальну річ, про збирання українських земель, захоплених сусідами», — писав Симон Петлюра у листі до Юрія Гуменюка у 1926 році.

     Імена Івана Мазепи, Степана Бандери та Симона Петлюри давно стали іменами, що ознаменували собою початок Української держави, а пізніше — всього українського народу. В день народження одного з провідних діячів української національно-визвольної боротьби в початку ХХ століття Симона Петлюри, згадуємо факти з його біографії, які показують його в тому числі з іншого боку.

1. Ходять легенди, що справжнє ім’я Петлюри — Семен. Мовляв, у молоді роки він захопився революціонером Сімоном Боліваром, тож не лише перейняв його революційний дух, а й запозичив ім`я, трішки змінивши на український манір. Проте у багатьох дослідженнях йдеться, що Симоном він був від народження.

     2. Майже 20 років поспіль Петлюра займався мистецькою критикою — як журналіст й редактор багатьох видань він писав огляди музичних та літературних творів й рецензії на театральні вистави. Зокрема, публікував дописи про театральне життя в Україні в «Літературно-науковому віснику». Серед статей його пера: «Пам’яті Івана Тобілевича (Карпенка-Карого)», «До ювілею Заньковецької» тощо.

     3. Саме завдяки Симону Петлюрі український «Щедрик» став відомим на весь світ. Так, після візиту на концерт у 1919 році він доручив диригентові Олександру Кошицю створити хор й відправити його у світове турне для популяризації української культури. Після прем`єри «Щедрика» у Брюсселі у січні 1920 року бельгійська газета «Ons Vaderland» писала таке:

«Цей військовокомандувач, котрий намагається врятувати свою країну від пастки більшовизму та царизму, може не лише воювати. Він знає, що меч сам по собі безсилий, і щоб здобути симпатії західноєвропейського світу, знайомить нас із мистецтвом своєї країни. Україна — країна чорнозему, батьківщина Гоголя, стає для нас країною пісень».

     4. Вагомий вплив на формування поглядів Симона Петлюри здійснив «Кобзар» Тараса Шевченка, який він перечитував неодноразово. Також революціонер з особливою цікавістю читав твори Івана Котляревського та історичну літературу. Не менше Петлюра захоплювався Іваном Франком, з яким був знайомий особисто.

«Після Шевченка долю поета-проводиря національного ідеалу українського народу перейняв Іван Франко... Якщо у Шевченка була глибока віра в незужитковані сили рідного народу, то у Франковій поезії бачимо перехід віри в певність…» — писав він у своїй статті 1913 року.

     5. Упродовж довгого часу багато хто знав Симона Петлюру як арткритика, проте в юності він і сам захоплювався мистецтвом та демонстрував в ньому неабиякі успіхи. Так, юнак займався музикою, за свідченнями очевидців, мав надзвичайно дзвінкий та чистий голос, а також брав участь у театральних виставах.

     6. Цікавий факт: Симон Петлюра, який регулярно писав про мистецтво, українську освіту, історію, літературу, культуру і не тільки, не залишив жодних спогадів чи записок про себе, тож його особисте життя досі залишається таємницею. Втім, дещо про його родину все ж відомо — після переїзду до Москви у 1909 році він познайомився з полтавкою Ольгою Більською на вечірці українського земляцтва. З 1910 року закохані жили разом, у 1911 році в них народилася донька Леся. В 1915-го Симон та Ольга одружилися. Надалі дружина й донька супроводжуватимуть його в еміграції та залишатимуться поруч аж до смерті.

     7. Батьки Симона Петлюри мали глибоке козацьке коріння. Батько Василь був нащадком давнього козацького роду та мав власний дрібний візницький промисел. Мати Ольга Олексіївна походила із давнього козацького роду Марченків. У революціонера було 8 сестер і братів. Старший брат Федір, який був членом Української революційної партії, загинув за нез’ясованих обставин у 1907 році.

     8. Симон Петлюра розпочав свою революційну діяльність з ранніх років. Так, з 1898 року він належав до таємного українського самоосвітнього гуртка, а у 1901-му був виключений з семінарії через участь в організації виступу в семінарії композитора Миколи Лисенка за революційний і «мазепинський» дух.  А після знайомства з харківським адвокатом Миколою Міхновським у 1900 році майбутній Отаман вступив до Революційної української партії

     9. Ще напередодні Першої світової війни легендарний український професор Федір Корш пророкував Симонові Петлюрі роль вождя українського народу:

«Українці самі не знають, кого вони мають серед себе. Вони гадають, що Симон Петлюра — видатний редактор, патріот, громадський діяч тощо. Це все правда, але не ціла правда. Петлюра — безмірно вищий за те, що про нього думають. Він — з породи вождів, людина з того тіста, що колись у давнину закладали династії, а в наш час, демократичний час, стають національними героями... Буде він вождем народу українського. Така його доля!»

     10. Останні роки свого життя Симон Петлюра провів в еміграції. З листопада 1920 року керував роботою екзильного уряду УНР у Польщі. В грудні 1923 року виїхав до Австрії, згодом — до Угорщини, Швейцарії. У жовтні 1924 року оселився в Парижі, де організував видання тижневика «Тризуб» і продовжував виконувати обов`язки голови Директорії УНР і Головного Отамана УНР. Симон Петлюра загинув 25 травня 1926-го біля 14-ї години у Парижі від кулі більшовицького агента Самуїла Шварцбарта. Поховали Симона Петлюру на паризькому цвинтарі Монпарнас.

Вшанування пам’яті Симона Петлюри

      Симон Петлюра є однією з найбільш шанованих постатей в історії України. На його честь названо вулиці в багатьох містах України, зокрема в Києві, Львові, Полтаві, Івано-Франківську та інших. У Полтаві, на місці його рідного будинку, розташовано меморіальну дошку. У Києві на будівлі Українського інституту національної пам’яті також встановлено пам’ятну табличку.

      У Парижі, на кладовищі Монпарнас, де похований Петлюра, встановлено пам’ятник. У 2006 році в Полтаві було відкрито пам’ятник Петлюрі, де зображено його як військового лідера, що впевнено крокує вперед.

      Українська діаспора також шанує пам’ять Петлюри. У Канаді та США працюють українські організації, які носять його ім’я, а також існують пам’ятники і меморіальні дошки в таких містах, як Торонто, Нью-Йорк, Чикаго.

      Щороку, у день його загибелі, проводяться численні заходи для вшанування пам’яті Петлюри: панахиди, конференції, круглі столи, присвячені його діяльності та впливу на розвиток української державності.

 

Сорочка вишита – то символ України,
Її історія, її душа жива.
Нехай же гордість в серці не згасне ні хвилини,
За нашу землю, волю і права!

21 травня Україна відзначає День вишиванки – свято, яке об’єднує традиції, пам’ять і нашу культурну спадщину .

У культурі кожного народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В Україні таким символом є вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу з зашифрованими оберегами та знаками.

Українська вишивка - це один з видів народного національного прикладного мистецтва, де орнаменти виконували функцію оберегів. Свої традиції в кольоровій гамі, а також видах візерунків дбайливо зберігаються в різних районах України.

 Вишиванка - це наша українська ідентифікація, наша сила, спосіб мислення, позиція, стильний і вишуканий одяг, а тепер ще  й - модний тренд.

Цікавинки про вишиванку:

• Першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком.
• Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зареєстрована у 2011 році у місті Рівне. У День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.
• Всесвітній день вишиванки відзначається у 60 країнах світу.
• Вишивка однієї сорочки може займати від двох тижнів до трьох років - в залежності від складності технік.
• Орнаментами української вишивки віднедавна прикрашають не тільки сорочки, а й автомобілі, предмети побуту, їх використовують як візерунки для тату і манікюру.

Кирило-Ганнівська бібліотека-філія долучилася до цієї традиції  і до 21 травня організувала захід  «Вишивка – то пісня, то доля, то серце України!». Кожен бажаючий зміг взяти участь  у флешмобі «Мені пасує вишиванка». 

Користвачі бібліотеки взяли участь у акції «Вишита стрічка пам’яті» — це всеукраїнська патріотична ініціатива, започаткована громадськими організаціями, метою якої є вшанування полеглих українських захисників і захисниць. Це жест поваги та нагадування, кому саме українці завдячують можливістю жити та одягати вишиванку. 

 

   Сьогодні, 8 травня, відбувся мітинг-реквієм, присвячений Дню пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.

     Цей день - не просто дата, а символ нашої вдячності та пошани до героїв минулого. Ми згадуємо тих, хто виборював свободу ціною власного життя. Особливо нині, коли новий ворог знову прагне знищити нашу незалежність.

     Низький уклін усім, хто загинув у страшних роках війни. Їхній подвиг не забутий, їхня жертовність надихає. Ми молимося за всіх, хто сьогодні захищає наші кордони від нового агресора.

     Нехай над нашою країною завжди буде мирне небо, у кожній родині — спокій, а в серцях — надія та любов до рідної землі.

Вічна пам’ять загиблим.

Честь і шана героям.

Пам’ятаємо минуле - боремось за майбутнє.

Миру всім нам і Україні!

 

Чорнобиль – трагедія, подвиг, пам'ять…

     Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждання, покинутих домівок.

     Минуло 40 років від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія – техногенно-екологічна катастрофа, спричинена вибухом реактора четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, яка нанесла непоправної шкоди довкіллю та здоров’ю людей. Якби не подвиг простих людей, які ризикуючи власним життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати повні масштаби трагедії не лише для України, а й всього світу. Низький уклін всім хто боровся зі страшною бідою. Священна пам'ять про Ваш подвиг не згасне у віках і збережеться в серцях народу.

      Чорний день 26 квітня 1986 року  все одно непокоїть людей.  Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дуже високу ціну. Нехай же це лихо не повториться ніколи, а пам’ять про героїв Чорнобиля вічно житиме в наших серцях.

      Ми не повинні, не маємо права забувати їхньої жертовності і вже чотири десятиліття висловлюємо щирі слова подяки та засвідчуємо свою шану всім ліквідаторам страшної аварії.

      До річниці від дня трагедії на Чорнобильській АЕС в бібліотеці-філії спільно з Будинком культури  було проведено Ретроспективу пам’яті «Чорнобиль: минуле і сучасне».

      Чорнобиль — це не лише трагедія минулого, а й гіркий урок для людства, нагадування про відповідальність, ціну помилок і силу людської мужності. Збереження пам’яті про ці події є важливою складовою національної свідомості, адже саме через усвідомлення минулого формується відповідальне ставлення до сьогодення та майбутнього.

   Проведення таких заходів є кроком у збереженні історичної пам’яті, вшануванні подвигу героїв-ліквідаторів та утвердженні цінностей життя, безпеки й людяності.

 

                            Великдень іде — свято в душі несе

     

      У повітрі вже пахне весною, а в нашій бібліотеці сьогодні вирувала справжня творча магія!

     Великдень — це не просто свято, це глибокий пласт української культури та духовності. 

     Напередодні Великодня,  спільно з Будинком культури, наші юні умільці виготовляли великодні яйця за допомогою хусток з квітковими орнаментами — це не просто творчість, а справжня магія перетворення. Таке заняття не лише розвиває естетичний смак, а й об’єднує покоління через традиції.

  Завдяки різноманіттю візерунків на хустках, кожне яйце стає неповторним витвором мистецтва.

  Для дітей момент, коли звичайна річ стає яскравим сувеніром, — це справжнє диво.

      Подивіться на ці щирі усмішки та яскраві роботи на фото!   Кожен виріб наповнений дитячим теплом та вірою у світле майбутнє.

      Дякуємо всім учасникам за неймовірну енергетику та чудовий настрій! 💛💙

      Біля будинку культури ми облаштували святкову фотозону. Запрошуємо всіх охочих зробити гарні світлини на згадку про світле свято Великодня.

Христос воскрес – квітує Україна,

Наш край в веснянім маєві чудес,

Звучить медово мова солов’їна.

Христос воскрес!

Воістину воскрес!

 

 

Тарас Шевченко – співець добра і краси

     Спільно з Кирило-Ганнівський будинок культури проведено тематичну годину «Тарас Шевченко – співець добра і краси» до дня народження Тараса Григоровича Шевченка— людини, чиє слово стало голосом нації, совістю народу і символом боротьби за свободу.

     Його рядки написані серцем і болем за Україну. Вони пройшли крізь століття і сьогодні звучать так само сильно, правдиво і пророчо.

     Славнозвісний «Кобзар» — це не лише книга. Це душа і серце України.

     Сьогодні ми знову схиляємо голову перед великим Кобзарем, пам’ятаємо його слово і передаємо його силу наступним поколінням.

      Бо поки живе Шевченкове слово — живе і Україна. 

https://vt.tiktok.com/ZSu6MuhJt/

https://vt.tiktok.com/ZSu6My9sT/