Безпека в Інтернеті

Інтернет – дуже потужний ресурс, який значно полегшує життя людини та відкриває майже необмежені можливості для самореалізації та саморозвитку юної особистості, спілкування, навчання, дозвілля. Але разом з тим, в Інтернеті приховано досить багато небезпек як для дітей, так і для дорослих. Знання цих небезпек дозволить їх уникнути. Питання безпеки у всемережжі для коритувачів Інтернету актуальне кожного дня.

Безпека в інтернеті — це захист ваших персональних даних, пристроїв та психічного здоров'я. Основні правила включають використання складних паролів, унікальних для кожного акаунта, нерозголошення приватної інформації (адреси, телефону, фінансів) незнайомцям, оновлення антивірусів та критичне ставлення до підозрілих посилань або повідомлень, що допоможе уникнути шахрайства.

Відвідувачі бібліотеки-філії мали можливість осзнайомитися з основними правилами поводження в соцмережах, удосконалили свої навички захисту від шахраїв, спільно пройшли квест від Гієни Гігієни та Кібермила на платформі Дія.Освіта, виконали тестові завдання «Безпека в Інтернеті».

Будьте обізнаними! Адже Інтернет – це не лише пошук корисної інформації, в й небезпечна зона,  де можна втратити все!

                                     Україна - нація незламних!

Війна, що змінила кожного....

24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на до та після. О п'ятій ранку російські війська здійснили масовану повітряну атаку по всій території України та почали повномасштабний воєнний наступ.

За вісім років терору Донбасу та окупації Криму людоїдський апетит країни агресора зріс. Армія РФ завдає підступні удари по цивільним об'єктам, медзакладам та школам, знищує вщент українські міста, обстрілює «зелені» евакуаційні коридори, регулярно нехтує нормами Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час війни та скоює воєнні злочини, цинічно вбиваючи українців.

За даними ООН, на кінець березня 60% українських дітей були змушені покинути свої рідні домівки через воєнні дії російської сторони.Розраховуючи на швидку перемогу «взатридні», війська загарбників наштовхнулися на потужний супротив українців, які завзято боронять свою землю, волю та незалежність попри те, що звичне життя руйнується на очах.

Сьогодні українці об'єднані як ніколи — голими руками зупиняють танки та БТРи, виходять на мітинги в окупованих містах, бо покірно мовчати не вміють. Кожен українець на своєму фронті самовіддано воює за свою країну як волонтер, журналіст, хакер, кухар, водій, митець тощо. Війна стерла усі хиткі насадженні конструкти, що вносили роз'єднання, усвідомлення української ідентичності невідворотно викристалізовується в кожному громадянині України.

Сьогодні, з глибокою шаною і повагою, ми згадуємо наших героїв-односельців, які відділи своє життя захищаючи наше майбутнє.

Схиляємо голови в молитві за наших захисників — і тих, що в окопах, і тих, що зникли безвісти. Нехай ангел-охоронець береже їхні життя, а надія повертає додому.

Спільно з Будинком культури проведено усний журнал « Україна - нація незламних!».

 

Листи з неба

https://youtu.be/J_s3yrIP3og?si=TdwDhuSPdzmB2rG4

     20 лютого ми схиляємо голови перед тими, хто вийшов на Майдан заради свободи та майбутнього України — і заплатив за це власним життям.
     Герої Небесної Сотні першими стали на рубіж новітньої боротьби. Їхня відвага і самопожертва стали початком великого спротиву, який триває й сьогодні.

     День Героїв Небесної Сотні – це не лише дата в календарі. Це день пам’яті й глибокого осмислення: ким ми є і якою має бути наша держава. Уперше в цьому тисячолітті українці вийшли в бій за свою свободу саме на Майдан. І не заради слави чи нагород. Вони вийшли за право жити у вільній і незалежній країні. Так, вони були різними – за віком, професіями, поглядами. Але всіх об’єднало головне: відповідальність за майбутнє.

      Події тих днів змінили не лише політику чи історію. Вони змінили нас. Показали, що гідність – це не гучне слово, а вибір, який іноді коштує найдорожчого. Пам’ять про Героїв Небесної Сотні – це не тільки про минуле. Це про те, як ми живемо сьогодні. Про чесність. Про взаємну підтримку. Про здатність не відвертатися, коли важко.

      Небесна Сотня назавжди в історії України — як символ незламності та віри у свободу.

      Пам’ятаємо кожного. Вшановуємо їхню жертовність і відповідальність перед майбутніми поколіннями.

 

 

                  "Наш Герб тризуб - у ньому сила!"

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття.

Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.

Тризуб як державний символ України був обраний невипадково, із давніх часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Археологи знаходили це зображення у багатьох пам’ятках культури, датованих ще першим століттям нашої ери. Існує понад тридцять теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу, тощо).

Наш герб, наша святиня, має давню та величну історію, він народжений із споконвічного народного прагнення до волі та незалежності. Національний символ, що уособлює тисячолітній зв’язок поколінь – минувшини, сьогодення та майбутнього.

Тризуб об’єднує українських патріотів, наших хлопців та дівчат ЗСУ, він зображений на шевронах наших захисників, які сьогодні захищають суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Є понад сорок версій, що пояснюють походження тризуба. Одна з найрозповсюдженіших говорить, що цей давній знак є містичним символом тривимірності світу.

Релiгiйна версія стверджує, що це стилізоване зображення голуба — символу Святого Духу. Також існує популярна версія, що нiбито тризуб — це сокiл, який пiкiрує на здобич.

Автори іншої версії вважають, що в тризубі зашифроване слово «воля». Ця версія, до речі, з’явилася вже після затвердження тризуба як герба УНР. Тоді дехто також почав «розшифровувати» у тризубі початкові літери імен: Володимир, Ольга, Ярослав.

       Наші предки використовували тризуб як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали в багатьох пам’ятках культури, датованих ще першим століттям нашої ери.

      Тризуб — родовий знак Рюриковичів. З історичних джерел  відомо, що посли князя Ігоря при укладенні договорів ставили печатки з тризубом. На монетах часів  Володимира Святославовича з одного боку карбували його портрет, а з іншого — тризуб. За правління Ярослава Мудрого на монетах карбувалося зображення святого Георгія та тризуба на звороті. 

       Офіційне зображення державного герба УНР з’явилося 22 березня 1918 року – рівно через два місяці після проголошення її незалежності IV Універсалом Центральної Ради.

      Для українців Тризуб — це символ незламності. Це оберіг, який носять наші воїни на шевронах, і знак, який об'єднує нас по всьому світу.

      Сьогодні, відбувся особливий майстер-клас "Наш Герб тризуб - у ньому сила!", присвячений виготовленню одного з найважливіших символів нашої держави — Державного Герба України. Цей захід не лише надав можливість користувачам бібліотеки проявити свою творчу уяву, але й дозволив глибше зануритися в історію нашої країни, її культурні надбання та символіку.

      Метою майстер-класу було ознайомлення з символікою тризуба, його значенням та історичним корінням. Керівник гуртка розповів про походження цього символу, який має давні києво-руські традиції, і пояснив, чому саме тризуб став Державним Гербом сучасної України.

      Практична частина майстер-класу полягала у створенні тризуба . Діти використовували папір, картон. серветки та клей. Діти показали неабияку увагу до деталей, старанно проробляючи кожен елемент.

       Захід пройшов у атмосфері захоплення та національної гордості. Діти не лише дізналися багато нової інформації про символіку України, але й змогли творчо виразити своє ставлення до неї.

       Такі заходи є важливими для виховання патріотизму у молодого покоління, сприяють формуванню національної свідомості та любові до рідної країни.

                    Наш герб — це знак нашої сили, свободи та глибокого коріння. 

 

Перші «кіборги»: відомі й невідомі сторінки

https://youtu.be/F6CEKfzMccs?si=53BU1d14Z-zG7afJ

(раджу переглянути посилання)

      29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

     Їх було триста – студенти та гімназисти. Проти них були тисячі – солдати, фронтивики та матроси більшовицької армії. Нерівний бій. Бій під Крутами, який на декілька днів віддалив захоплення Києва. Втрати сягали: до 250 юнаків, одна рота (до 30 людей) студентів і 10 старшин. Бойовий наказ наша молодь виконала.
     Січень 1918 року. На столицю України насуваються озброєні до зубів більшовицькі орди під командуванням колишнього царського генерала Муравйова. Київські студенти та гімназисти, прагнучи захистити молоду Українську державу, організували Курінь січових стрільців, щоб дати гідну відсіч загарбникам.

     Курінь, що налічував 300 душ, складався із студентів Українського народного університету, Університету Святого Володимира та учнів старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії. Захисники, пройшовши лише семиденну військову підготовку, без сумнівів і вагань вирушили в похід проти російської армії на станцію Крути, що розташована на залізничній лінії Москва – Бахмач – Київ.

     П’ять годин безперестанку студентський курінь стримував наступ червоних, втрачаючи молоді життя, під градом куль і гранат. Московські солдати без жалю багнетами проколювали юначі груди, прикладами рушниць розбивали голови, добивали поранених – розповідали очевидці тих трагічних подій.

     28 студентів потрапили в полон. Муравйовці цілу ніч по-звірячому мордували їх, а на світанку повели на розстріл. У зимове холодне небо злетіли звуки гімну „Ще не вмерла Україна”, що його першим заспівав гімназист Григорій Пипський. Пролунала недовга кулеметна черга… В загальному бій під Крутами тривав 3 дні. 29 січня було вбито останнього з трьохсот крутівських героїв. Більшовицькі кати заборонили місцевим селянам поховати за християнським обрядом тіла захисників Києва, залишивши їх на засніженому полі.

     Київ було захоплено у лютому, а вже у березні столицю УНР було звільнено.

     Тільки тоді почали розшукувати тіла молодих людей, які загинули під Крутами. Вдалося знайти лише 30 скалічених тіл юнаків, більшість з яких урочисто поховали у братській могилі у Києві на Аскольдовому цвинтарі.

     „Стримайте ж ваші сльози, які котяться: ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні”, — сказав Президент УНР Михайло Грушевський під час поховання героїв.

     Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її. „Понад все вони любили свій коханий край”, — писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства.

     Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща. Вічна їм слава.

Ви стали прикладом усім,

Про вас ніколи не забути!

І через тисячу віків

Світити завжди будуть Крути!

 

 

                               Голокост:Чужого горя не буває

https://youtu.be/nOu7I9s34iU?si=BRq4PNgeN_749QAs

   1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації Об´єднаних Націй ухвалила резолюцію, в якій постановила, що день 27 січня — це Міжнародний день пам´яті жертв Голокосту. Цей день було обрано не випадково: саме 27 січня 1945 року було звільнено від фашистів найбільший з гітлерівських концтаборів, Освенцим, розташований в 70 кілометрах від Кракова. Всього у фашистських таборах смерті було знищено шість мільйонів євреїв і мільйони людей інших національностей.

            Що ж таке Голокост?

       Слово «голокост» походить з грець­кої мови — і складається з двох частин: «випалений» або «спа­лений повністю», та «жертво­приношення». Спочатку слово «голокост» мало ре­лігійний підтекст, але також вживалося протягом сторіч по відношенню до катастроф та великого лиха, переважно пов'язаних з пожежами. Голокост - масове знищення нацистами єврейського населення Європи (у приблизному перекладі з грецької це слово означає "всеспалення", інше значення - катастрофа). 60% єврейського населення Європи піддалися систематичним переслідуванням і знищенню в Німеччині і на захоплених нею територіях в 1933-1945 роках.

       В се­редині XX ст. слово «голокост» вживали у пресі щодо хвилі терору проти єврейського населення Європи початого Адольфом Гітлером. З середини 50-х років XX ст. слово «голокост» стало загально­вживаним по відношенню до політики винищення нацистами під час Другої світової війни євреїв та інших народів Європи. У такому значенні сучасне слово «Голокост», на відміну від іншого його зна­чення, пишеться з великої літери.

        Складовою нацистських планів завоювати світ, найважливішим елементом ідео­логії, політики і практики нацистської Німеччи­ни 1933-1945 рр. був антисемітизм — одна з форм національної нетерпимості, вираженої у ворожо­му ставленні до євреїв. На практиці він вилився в прагнення поголовного фізичного знищення євреїв у всьому світі. Це трагічне явище в історії людства здобуло назву Голокост.

        Убивства євреїв окупантами по­чалися в Україні 22 червня 1941 р. і тривали по­над три роки. Перші «єврейські акції» були спря­мовані переважно проти єврейської інтелігенції як потенційного організатора опору окупантам. Першочерговому знищенню також підлягали єв­реї — партійні працівники і державні службовці. Далі окупанти перейшли до поголовного знищення всіх євреїв. Головна роль у цих операціях була на­дана силам поліції

         Для України печальним символом Голокосту є Бабин Яр,  де було розстріляно  понад 150 тис. осіб. Під час Другої світової війни фашисти використовували це урочище як місце масових розстрілів. Корінні кияни пам’ятають про страшні події вересня 1941 року, коли Київ окупували німецькі війська.

        Тоді зондеркоманда захопила дев'ять провідних єврейських рабинів Києва і наказала їм виголосити відозву: "Після санобробки всі євреї і їх діти, як елітна нація, будуть переправлені в безпечні місця". 27-28 вересня нацистські власті віддали наказ про те, щоб 29 вересня єврейське населення міста до восьмої години ранку з'явилося в призначену точку збору з документами і цінними речами. Оголошення про те, що невиконання наказу каратиметься розстрілом, було розклеєно по всьому місту.

        Більшістю з тих, для кого ранок 29 вересня став останнім, були жінки, діти і люди похилого віку, адже доросле чоловіче населення було призване в армію. Гітлерівці влаштували пропускний пункт, через який по черзі проводили 30-40 чоловік, відбирали у них речі і примушували роздягатися. Потім поліцаї за допомогою палиць заганяли людей до насипу на краю яру глибиною 20-25 метрів. На протилежному боці знаходився кулеметник. Постріли глушилися музикою і шумом літака, який кружляв над яром. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.

       Загалом наприкінці вересня - початку жовтня 1941 року фашисти розстріляли на колишній північно-західній околиці Києва понад 30 тисяч самих лише євреїв. За час всієї окупації Києва щовівторка і щоп'ятниці гітлерівці везли сюди на знищення людей вже без розрізнення національностей. Бабин Яр як місце масових страт проіснував рівно два роки - з 29 вересня 1941 року по 29 вересня 1943 року. Кількість жертв, тільки за приблизними оцінками, перевищує 150 тисяч людей.

         Загальну кількість загиблих українських євреїв можна оцінити в 1,8 млн осіб. Загалом Україна втратила близько 70 % довоєнно­го єврейського населення.

Масові вбивства єврейського населення відбулися також у Львові, Бердичеві, Харкові, Одесі, Дніпро­петровську та інших містах України. Крім того, значна частина єврейського населення УРСР була вивезена і знищена на території Польщі — у «табо­рах смерті» Освенцім, Майданек, Треблінка та ін.

       Дізнавшись про Освенцим світ здригнувся. Через нього пройшли, як свідчать документи Нюрнберзького трибуналу, 2,5 мільйона людей 90% з яких були євреї.

        Німецькі нацисти за тюремними стінами, де їх не бачило єврейське населення, не довіряючи українській поліції, вчиняли до євреїв найжорстокіші катування і розстріли. Так чи інакше, основну відповідальність несуть німецькі нацисти.

       Через жахи гетто і нацистських таборів смерті пройшла безкінечна кількість чоловіків, жінок, дітей, і лише деяким з них вдалося вижити. Ті, що лишилися в живих, самим своїм життям несуть нам найважливішу думку: про тріумф людського духу. Вони є живим підтвердженням того, що тиранія, навіть якщо вона виникає, ніколи не святкуватиме перемогу.

       Німецькі нацисти страчували українські сім’ї за переховування євреїв, залишаючи сиротами дітей, які за збігом обставин були відсутніми вдома. Це було випробування на людськість, гуманність, яке українські праведники склали на найвищому рівні.

       Історія Другої світової німецько-комуністичної війни показала, що за євреями пішли з життя мільйони українців та інших слов’янських народів.

      Україна має свій Голокост. Пройшовши через страхіття Голодомору, українці як ніхто інший розуміють біль єврейського народу. Ми зобов’язані берегти пам´ять про Голокост і не допустити повторення подібного пекла у майбутньому.

    Тож пам’ятаймо минуле та шануймо пам’ять усіх жертв Геноциду!