Забіг «ШАНУЮ ВОЇНІВ, БІЖУ ЗА ГЕРОЇВ УКРАЇНИ»

Щорічна Традиція Вшанування Полеглих Героїв. У 2018 році група небайдужих однодумців ветеранського та волонтерського руху започаткувала забіг «ШАНУЮ ВОЇНІВ, БІЖУ ЗА ГЕРОЇВ УКРАЇНИ». Цей забіг, що тепер щорічно проходить у серпні, заклав традицію вшанування пам'яті полеглих воїнів.   За роки свого існування географія забігу значно розширилася: від різних регіонів України до майже 40 країн світу. Кількість учасників сягнула 72 тисяч осіб, які долають дистанції 2 км, 5 км або 10 км, біжучи з номерами полеглих Героїв. Старт відбувається одночасно майже в усіх громадах України та за кордоном.  

Щороку Забіг надає можливість безкоштовно пробігти за тих, хто загинув, захищаючи Україну. Це подяка та підтримка близьким наших Героїв, а також платформа для об'єднання ветеранів, чинних військовослужбовців, службовців сектору безпеки та оборони України, волонтерів, молоді та свідомих громадян. Усі вони гуртуються навколо цінностей української державності та незалежності, вшановуючи пам'ять Українських Героїв.  

Жителі Кирило-Ганнівського старостинського округу, також приєдналися до забігу. Ми бігли за наших загиблих односельців-героїв Юмашева Віталія Юрійовича, Юмашева Романа Михайловича, Лимоню Олега Михайловича та Царицина Миколу Миколайовича.

Слава Україні!

Героям Слава!

 

Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році.

Ця дата назавжди закарбувалася в нашій історії тими трагічними подіями. Тоді, під час виходу українських воїнів з оточення, так званим «зеленим коридором», російські війська вчинили віроломний та кривавий розстріл наших колон. Це сталося на полях дозрілих соняшників, які відтоді є символом цього пам’ятного дня — символом мужності, жертовності та незламного життя.

На тих соняшникових полях полягло 366 наших воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні. Але попри обман ворога, наші захисники не здалися, продовживши прорив із пастки та подальшу боротьбу. Ці події вкотре довели світові підступність російського агресора, з яким неможливі жодні чесні домовленості. У цей день ми згадуємо не лише героїв Іловайська, а й десятки тисяч захисників і захисниць, які віддали свої життя за Україну з 2014 року.

Це люди різного віку, професій та походження, яких об’єднала найвища цінність — любов до Батьківщини. Вони щоденно виборювали і продовжують виборювати право українців на власну державу та ідентичність.

Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022-го відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, на жаль, втрат.

Цього року, поки триває війна до перемоги, ми не можемо ані знати точну кількість, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії. Але ми впевнені, що українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб наші загиблі герої були в нашій пам’яті не абстрактною цифрою. Щоб вони отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують ті, хто віддав життя за свою країну. Щоб наша пам’ять про них була живою.

Наприкінці травня 2022 року Верховна Рада України ухвалила рішення про створення Національного військового меморіального кладовища, на якому з почестями ховатимуть загиблих (померлих) захисників і захисниць. Це – світова практика вшанування воїнів, які віддали життя за свою країну. Такі кладовища є в США, Канаді, Франції, Польщі та інших країнах. А за рік до цього, в липні 2021-го, на державному рівні був прийнятий військовий поховальний ритуал. Знову ж таки, щоб у момент поховання віддати належні почесті загиблому (померлому) захисникові чи захисниці, щоб всі розуміли, що ховають не пересічну людину, а того / ту, завдяки кому існує держава Україна.

Після перемоги ми віднайдемо свої традиції пам’яті про загиблих воїнів. Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь вулиці. У нас уже є місця пам’яті та меморіальні дошки у публічному просторі. Але після остаточної перемоги в країні повинні постати особливі місця, з проникливою архітектурою і людяними меморіальним практиками, які свідчитимуть, що ми шануємо і дякуємо!

 

                       

 

 Сьогодні у серці міста — на Алеї Героїв — з’явилися три нові світлини. Світлини трьох наших Захисників, які віддали життя за Україну. Серед них – два наші герої-односельці -                      Олег Лимоня (17.05.1987 — 01.03.2024)

               Микола Царицин (26.05.1995 — 15.08.2024)

Їх уже немає поруч — але вони залишилися в кожному нашому подиху. У кожному мирному ранку. У поглядах, сповнених віри в майбутнє.   

Світлі, сильні, справжні… Вони продовжують жити — у наших серцях, у пам’яті, в кожному доброму вчинку, у кожному новому дні.

Низький уклін вам, Герої. Нехай наша пам’ять буде гідною вашої жертовності. А шана й повага — вічними…

                  Пам’ятаємо і будемо пам’ятати кожного. 

                         Шануємо кожну. 

        Вічна слава та пам’ять захисникам

                і захисницям України!

 

 

 

 

    Шлях до Незалежності довжиною в історію

                                   https://youtu.be/9D3jbHUuGok?si=r4QEyrvtQIYbrXJM

                                  https://youtu.be/dOBIER6Uq0A?si=nLhDfN_w00hknOQv

Шлях України до Незалежності був важким і тривалим. Протягом багатьох століть сусідні держави намагалися захопити родючу територію й приєднати до своїх угідь. Війна з росією триває не 2 роки, і навіть не 10. Боротьба України за Незалежність триває протягом століть. Починаючи з 1240 року (падіння Києва під натиском монголо-татар), Україна боролася за власну державу. Починаючи з 1654 року (укладення Березневих статей Богдана Хмельницького), Україна бореться за свободу від свого східного сусіда. Десятки повстань, сотні кровопролитних боїв, геноцид і нищення національності – такою була боротьба за останні 350 років. Прийняття незалежності в 1991 році вітали мільйони тих, хто воював за свободу, хоч на той час ще не знали, що війна не закінчилася.

Монголо-татарська навала

На початку 13 століття нашої ери на сході почало формуватися потужне воєнно-політичне формування – Монгольська імперія. Монголо-татари мали унікальну стратегію ведення війни, що дозволило їм захопити значні території. 1240 рік – трагічний в історії України-Русі, оскільки саме він ознаменував падіння одної з наймогутніших держав того часу. Монголи взяли Київ… Війська дійшли до Галицько-Волинської держави, але були зупинені дипломатичними діями Данила Галицького – видатного правителя й полководця. Однак всесвітньо відома Київська Русь після навали припинила своє існування…

Україна під владою Речі Посполитої

З часом Галицько-Волинська держава втратила свої позиції на світовій арені. У пошуку союзників вона звернулася до Великого князівства Литовського (на той час відомого під назвою «Тевтонський орден»). Держава не мала власного сформованого культурного осередку, тому долучилася до української мови, писемності, традицій та світоглядних позицій. Однак 1385 року Велике князівство Литовське об’єдналося з Короною Польською, що ознаменувало утворення нової держави – Речі Посполитої – та новий складний етап у боротьбі українців за незалежність. Конфлікт між українцями й посполитами виник на основі протистояння православ’я й католицизму як різних течій християнства. Однак релігією боротьба не обмежилася. Східні регіони Речі Посполитої (а нині це території Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської та низки інших областей) слабо контролювалися центральними органами правління, що дозволяло можновладцям порушувати закон і чинити злочини стосовно незахищених категорій – українців. Пік конфлікту наступив у 1648 році, коли Богдан Хмельницький розпочав національно-визвольне повстання, що розрослося на значні території й дало можливість для створення нової української держави – Гетьманщини.

Столиця повернулася в Київ, а Богдан Хмельницький став законним правителем новоствореної держави. Сучасний Хрещатик, Андріївський узвіз, гори Щекавиця й Хоревиця пам’ятають прибуття легендарного полководця до столиці.

Березневі статті – Україна в складі московії та помилка Богдана Хмельницького

Богдан Хмельницький шукав сильного союзника, що допоможе вистояти в боротьбі проти Речі Посполитої. Вирішено було звернутися до східного сусіда – московського царства. На перший погляд, угода була вигідною: московити не принижували православних, та й були відносно далеко – незручно втручатися в державні справи. Однак це тільки на перший погляд… 1654 рік став початком протистояння між українцями й московитами. Пізніше саме ця угода призвела до поділу українських земель між Річчю Посполитою та московським царством, спалення українських гетьманських столиць та знищення останньої Січі на Дніпрі. Саме нею мотивуються окупанти й зараз, розповідаючи про «молодшого брата»: тільки 300 років тому «захищали» православних, а тепер – «руськоязичне населення».

«Захищають» вони нас 300 років геноцидом, кровопролиттям і катуваннями – так це було в Батурині у 1708 році, так це було і в Київській області у 2022 році. «Мрія» в Гостомелі», дорога життя в Романівці, підірвана переправа біля Ірпені, центральна вулиця Бучі – жахливі кадри облетіли світ і замкнулося історичне коло, розпочате Батурином. Побачити й почути цю історію можна під час відвідування екскурсії «Супровід деокупованими містами».

Україна в складі СРСР та Друга світова війна

Після розпаду російської імперії до влади в москві прийшли більшовики. Українські політики намагалися вести перемови, однак московити максимально затягували процес. Врешті було прийнято історичне рішення – Третім Універсалом у листопаді 1917 року було проголошено Українську Народну Республіку. Однак запізно… Російські війська вже готувалися на Київ. Бій їм дали студенти й курсанти в січні 1918 року біля населеного пункту Крути – вижили одиниці. Цей день і досі залишається однією з найстрашніших сторінок української боротьби. Після цього – розкуркулення, геноцид, кілька голодоморів, найстрашніший з яких у 1932-1933 роках, розстріли української інтелігенції, заслання до Сибіру й «чорні воронки», після яких майже ніхто не вертався додому.

А під час Другої світової війни СРСР вирішив повторити «подвиг» предків з поділом територій. Уже після закінчення війни виявилося, що німці й росіяни уклали угоду – пакт Молотова-Рібентропа –  про поділ територій внаслідок війни. А люди гинули, по шматку відбиваючи у фашистів рідну землю.

Війна 2014-2025 років

       А у 2014 році в Україну знову прийшла війна. Прийшла несподівано, почалася з мирного протесту українських студентів, що хотіли входження України до Європейського Союзу. 20 лютого 2014 року 107 життів обірвала куля снайпера – зараз ми знаємо їх як Небесну Сотню. А вже через місяць на територію Донецької та Луганської областей зашли російські танки. Антитерористична операція на сході продовжувалася 10 років, а 24 лютого 2024 року Україна прокинулася під звуки вибухів.

«Чугуївського аеропорту більше немає», – прочитали харків’яни…

«На Канатово летять ракети», – побачили кропивниччани…

«Через міст проїхати уже не можна», – повідомили херсонці…

Україна знову стала в боротьбу за Незалежність. Одними з перших зустріли ворога Київ і Київська область. І досі видно шрами на деокупованих територіях – військові пункти, що переходили з рук у руки.

Боротьба триває. Наші мужні воїни й сьогодні боронять нас від «старшого брата». Старшого? Але, коли в Києві вже стояли кам’яні палати, на місці москви ще «жаби квакали».

Ми віримо, що наш незламний дух, волелюбність допоможуть нашим воїнам повернути мир на нашу землю. Ми боронимо своє, на чуже не зазіхаємо!

Віримо в ЗСУ! Віримо в їх незламність!

Все буде добре!

Все буде Україна! Сильна, незламна, незалежна!

 

Особиста безпека підлітків

Булінг, кібербулінг, залякування, погрози, кіберпереслідування, насильство в житті та мережі — чому це все відбувається і що із цим робити?

Діти та підлітки багато часу проводять в мережі де можуть  досить часто зіткнутися з подібними факторами агресії знайомих і незнайомих їм людей. Як цього запобігти та уникнути висвітлено в освітньому серіалі «Особиста безпека підлітків». Фахівці з даного питання дали поради як уникнути булінгу, кібербулінгу, кіберпереслідування, залякувань, погроз, цькування в мережі.

На основі серіалу користувачі дізналися чи є корисними порівняння з іншими однолітками, як донести свою думку дорослим, довести свою індивідуальність.

На занятті діти дізналися що таке булінг, сексуальне насильство, їх види та як запобігти  прояву цих явищ у життя та мережі. Діти навчилися розпізнавати токсичність у стосунках, бачити сигнали, що свідчать про небезпеку.

Фахівці дали поради як захистити себе від ризиків онлайн  при використання надійних паролів, приватності, блокувань підозрілих повідомлень та посилань від незнайомців.

 

                            Спорт єднає всіх

9 серпня у Кирило-Ганнівському старостаті відбулося спортивне свято присвячене Міжнародному Дню молоді «Спорт єднає всіх».

День молоді – свято всіх, хто відчуває себе молодим не лише за віком, а й душею. Воно особливе та унікальне, бо саме такою є молодість. Це та пора, коли маленька перемога стає запорукою життєвого успіху.

Після відкриття свята відбулися спортивні змагання з футболу, в яких прийняли участь 3 місцеві команди,які зіграли в нічию і перемогла дружба. Учасники спортивних ігор були активними і веселими. Закінчилося свято молодіжною дискотекою

            

              

              

              

              

               

               

               

Дякуємо ЗСУ, нашим незламним воїнам за можливість проводити масові заходи.

Віримо в перемогу! 

Все буде Україна!