Матуся наша – ангел на землі

            Матуся наша – ангел на землі 

Мама – це наш ангел-охоронець, наш будинок, наш всесвіт. Тому день матері – це особливе свято, яке нагадує про рідну, і кохану людину. Хочеться побажати душевного спокою, успіху, супутнього всьому, прекрасного здоров'я, міцних стосунків у сім'ї, і щастя, що переливається через край!

Материнство – маленький подвиг. Нескінченне терпіння, віддача, любов, ніжність, мудрість. Твоїм дітям дорогоцінна кожна твоя зморшка, ти для них найкрасивіша. Тоиу що ти – МАМА. Нехай ниточка, яка існує між матір’ю і дитиною, ніколи не рветься між тобою і твоїми дітьми, нехай вона допомагає, захищає і підтримує  вас з обох боків.

                                 З Днем матері!

Символ українського визвольного руху

 

https://youtu.be/oRQ9mUJRPbM?si=DVUbvfmhItAc3m_H

Символ українського визвольного руху

"Я вірю і певний, що Україна як держава буде. Може, не зразу такою великою, як нам хотілось би, але буде. Думаю я, що шлях для Української Державности стелиться через Київ, а не через Львів. Тільки тоді, коли Українська Державність закріпиться на горах Дніпра і біля Чорного моря, тільки тоді можна думати, як про реальну річ, про збирання українських земель, захоплених сусідами”.

Народився Симон Петлюра 23 травня 1879 року в історичному центрі Східної України Полтаві у козацькій родині, що у свій час перебралася із села в місто. Як і всі діти з небагатих родин, закінчив початкову парафіяльну школу, потім учився в духовній семінарії.

Симон Петлюра почав свою політичну кар’єру вступом до Революційної Української Партії. В 1901 році його відрахували за організацію таємної студентської групи й революційну пропаганду соціалістичного руху. Ховаючись від поліції, Петлюра виїхав на Кубань в Єкатеринодар (після 1920 р. Краснодар), де працював учителем і створив революційну групу “Чорноморська громада”. В 1904 році його заарештували за поширення листівок, але через кілька місяців звільнили “на поруки”. Вийшовши на волю, Петлюра виїхав у Київ, а потім у Львів. Потім він перебрався в Москву, редагував журнал “Українське життя” і працював скромним бухгалтером.

У період Першої світової війни Симон Петлюра працював заступником уповноваженого Всеросійського союзу земств і городов з питань постачання російської армії. Невдовзі його обрано головою Українського військового комітету Західного фронту.

У червні 1917 р. з ініціативи С. Петлюри був скликаний Другий Всеукраїнський військовий з’їзд, на якому був проголошений Перший Універсал Української Центральної Ради. Після створення Генерального Секретаріату його призначено секретарем військових справ.

За його безпосередньої участі з полонених українських січових стрільців було сформовано окрему військову частину — Курінь Січових Стрільців під командуванням Є. Коновальця, який пізніше відіграв визначну роль у національно-визвольній боротьбі за незалежність України.

Але цими його діями в уряді Центральної Ради були задоволені не всі. Проти виступив глава Генерального секретаріату Володимир Винниченко, що вважав достатнім сформувати міліцію. Наприкінці того ж року Симон Петлюра вийшов з уряду й організував Гайдамацький кіш Слобідської України, що став на захист молодої республіки проти російсько-більшовицької агресії. Це військове формування відіграло вирішальну роль у ліквідації більшовицького повстання проти Центральної Ради і тривалий час залишалося одним з найбоєздатніших в Армії УНР.

Після гетьманського перевороту С. Петлюра відійшов від державної діяльності і працював у Київському губернському земстві. З вибухом повстання проти гетьмана він виїхав до Білої Церкви і очолив повстанські війська, які урочисто увійшли до Києва в грудні 1918 р., ознаменувавши цим ліквідацію держави П. Скоропадського і відновлення УНР. Історичною подією стало проголошення 22 січня 1919 р. Акту Злуки УНР і ЗУНР.

Після відступу армії УНР з Києва і виїзду В. Винниченка за кордон, Симон Петлюра очолив Директорію (з 11 лютого 1919 р.), залишаючись одночасно головним отаманом військ УНР. У складі Директорії він перебував від першого до останнього її існування і протягом десяти місяців очолював збройну боротьбу за волю та незалежність свого народу.

Намагаючись вивести Україну з міжнародної ізоляції, Симон Петлюра був змушений піти на укладення між УНР і Польщею угоди про спільні дії проти Червоної армії. Однак ставка на цей союз не виправдала себе — польський уряд, зрадивши союзників, фактично залишив українське військо наодинці з більшовиками. Після тяжких боїв на теренах України армія УНР мусила відступити за р. Збруч і наприкінці листопада 1920 р. була інтернована польською владою.

У 1923 р. уряд радянської України зажадав від польських властей видачі С. Петлюри як ворога народу. Тож він змушений був виїхати спочатку до Будапешта, згодом — до Відня і Женеви, а з 1924 р. оселився з родиною у Парижі. На теренах Франції С. Петлюра продовжував керувати діяльністю екзильного уряду УНР, заснував тижневик „Тризуб”, активно займався публіцистикою.

25 травня 1926 р. постріли більшовицького агента С. Шварцбарда обірвали життя незламного борця за незалежність України — Симона Петлюри.

Все його життя до останньої миті було віддане боротьбі за єдність і самостійність українського народу. Це забезпечило йому видатне місце у нетлінній пам’яті нащадків.

День Європи

                  https://youtu.be/OOGmWdv5dCs?si=7SjMvwXX60To8GHH 

День Європи

Традиція святкування Дня Європи була започаткована багато років тому. Її метою є відзначення миру і єдності народів, які населяють європейський континент.

    Цьогоріч Україна вдруге відзначає День Європи 9 травня.

    Ця дата – чудова нагода висловити вдячність Європейському Союзу за підтримку та допомогу для протистояння російській збройній агресії. Зараз ми на шляху до перемоги у боротьбі за незалежність, демократію та відновлення миру!

     У ЄС відзначаються два Дні Європи – 5 та 9 травня. Вони присвячені різним подіям, важливим для континенту.

    День Європи 5 травня присвячений заснуванню Ради Європи у 1949 році. А 9 травня 1950 року була підписана так звана "Декларація Шумана" про об'єднання промисловостей Франції та Західної Німеччини. Утворена співдружність з часом розширилася до Європейського Союзу.

    Після створення ЄС Міжнародний день Європи почали відзначати 9 травня, а свято 5 травня має лише інформаційний характер.

    Раніше Україна відзначала День Європи третьої суботи травня, окремо від решти європейських країн.

    8 травня 2024 року президент України Володимир Зеленський підписав указ про святкування 9 травня Дня Європи. За словами глави держави, буде правильно відзначати День Європи разом з усією вільною Європою:

    Міжнародний день Європи 9 травня в Європі відзначають з великим розмахом. Традиційно вулиці міст прикрашають прапорами Європейського Союзу - їх вивішують з вікон, виходять з ними на демонстрації на підтримку політики ЄС. Крім цього, європейці надягають футболки та тематичні значки, віддаючи данину поваги Союзу. Також в цей день політики країн Європейського Союзу звертаються до народу з урочистою промовою. У великих містах проходять змагання, конкурси та ярмарки, а студенти і співробітники великих підприємств влаштовують уявні дебати - на них обговорюють, як поліпшити якість життя в місті або країні. 

    В Україні, до повномасштабної війни, День Європи відзначали на центральних площах великих міст. До свята приурочували концерти та інформаційні заходи щодо європейських країн, а також говорили про євроінтеграцію. Наразі під час військового стану святкові акції скасовані, щоб уникнути скупчення людей. Але як тільки настане довгоочікуваний мир, День Європи в Україні знову відзначатимуть - тепер уже 9 травня.

День пам’яті

 

День пам’яті

   Пам”ять – не просто частина історії. Пам'ять – це наша совість, біль, наша гордість. 8 травня, у День пам’яті та перемоги у Другій світовій війні 1939 – 1945 років, ми вшанували пам’ять тієї далекої війни та тих мужніх воїнів, які поклали життя в російсько-українській  війні вже в наш час.

    Пам’ятаємо подвиг визволителів та молимося за теперішніх наших захисників і віримо у незалежність України та її Перемогу!

 

«МАГІЯ ВЕЛИКОДНІХ СВЯТ»

 

«МАГІЯ ВЕЛИКОДНІХ СВЯТ»

    Великдень – найбільше християнське свято, яке однаково подобається як дітям, так і дорослим. Вся Україна в урочистому передчутті Великодня – величного Воскресіння Ісуса Христа.
    Воскресіння Христове – це свято, яке споконвіку символізувало перемогу над силами темряви і зла, уособлювало примирення і прощення. Воно нагадує нам про любов і милосердя, страждання і біль, одвічні людські цінності. Це великий дарунок Господньої любові.
    Великоднім святам завжди передують великі приготування і багато праці: прибирання в оселях, шиття та вишивання нового одягу, фарбування та розпис яєць, випікання смачної паски та приготування святкової їжі. А ще – оздоблення своїх домівок великодніми сувенірами.      

    Для українців Великдень — основне річне свято. Його традиції передаються з покоління в покоління, і багато з них виконуються і в наш час.

    Основна ознака Великодня — писанка, яка в своїй символіці поєднала давнину дохристиянських часів, наше сьогодення і віру у вічність. Тому, готуючись в часі Великого посту до гідної зустрічі Пасхи, українці протягом тижня  печуть паски, красять крашанки, пишуть писанки.

    Так, в Кирило-Ганнівські бібліотеці-філії №18, спільно з директором БК Ломонос Г.В., та художнім керівником Журавель Н.В.,  була створена інсталяція «Великодній кошик»,  до створення якої приклали руки наші талановиті односельчанки Дудніченко С.А. та Дяченко Н.Г. На святковому заході «Магія Великодніх свят» гостей ознайомили, як відзначають свято не тільки в Україні, а і в інших країнах. В Англії, наприклад, школи закриваються на два тижні. Багато англійців ідуть на Пасхальну службу, після якої вітають один одного з закінченням посту і початком нового життя. Тисячі італійців на Великдень збираються на головній площі Риму, аби почути привітання Папи. Вдома ж на столі кожного з них чекає «коломба» – щось на зразок нашої паски, але з вираженим лимонним ароматом. А німці суботнього вечора перед Пасхою традиційно влаштовують велике Пасхальне вогнище – символ закінчення зими і згоряння всіх негативних почуттів. У Німеччині також є звичай прикрашати яйцями дерева. У Польщі на Великдень прийнято влаштовувати народні гуляння із піснями та хороводами навколо багаття. В Ісландії Великдень відзначається не так широко, і вважається більше сімейним святом, яке потрібно провести з найближчими людьми. В українського народу - чудові звичаї та традиції, які передаються з покоління до покоління. Упродовж пасхальних днів періодично дзвонять церковні дзвони. Дуже важливим ритуалом Великодня є благословення та освячення їжі – Божих земних дарів. За пасхальною неділею настає Мокрий понеділок. Українці щедро поливають один одного водою. Та ніхто й не думає ображатися, адже вважається, що вода неодмінно принесе здоров'я, успіхи та прибутки в господарстві.

    Великдень - це свято, що об'єднує! Наповнює наші серця любов'ю і добротою, зміцнює кожного з нас духовно!

 

 

Година пам’яті «Атомне століття раною горить»

 

Година пам’яті

«Атомне століття раною горить»

 

38 років тому, світ сколихнула страшна новина – 26 квітня сталася трагедія, яка увійшла в історію людства під назвою Чорнобильська катастрофа, найбільша техногенна аварія ХХ століття. Відтоді Чорнобиль став зоною душевного болю і постійної тривоги мільйонів українців. Від 26 квітня 1986 року увесь український народ живе «до» і «після» катастрофи на ЧАЕС.

Трагедія 1986 року змінила життя цілого покоління, забрала життя тисяч людей та вплинула на життя мільйонів

Долі багатьох людей різних професій – військових і цивільних, які стали свідками, учасниками, героями та жертвами Чорнобильської трагедії, змінилися назавжди. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони, які лунатимуть за тими, кого вже немає. Пам’ять про трагедію незагоєною раною залишиться в душі нашого народу. Подвиг, який здійснили ліквідатори Чорнобильської АЕС, ніколи не буде забутий.

 

Серед усіх трагедій, які пережило людство, чорнобильська катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Чорнобиль – це страшний урок не тільки конкретному суспільному устрою, а й всьому людству.

До Дня Чорнобильської трагедії в бібліотеці-філії №18 села Кипило-Ганнівка, спільно з директором БК Ломонос Г.В. та художнім керівником Журавель Н.В., була проведена година пам’яті «Атомне століття раною горить» на яку запрошено учасника ліквідації Іванова Василя Івановича та книжкова виставка, присвячена річниці ліквідації страшних наслідків, яка містить документальні і художні твори, що висвітлюють важливі питання стосунків людини з мирним атомом і жахливі наслідки аварії, спогади про тих, хто ціною власного життя врятував світ; статті з періодичних видань про соціальний захист постраждалих в аварії. Присутні мали можливість переглянути презентацію «Зона відчуження», дізнатися, як виглядають зараз покинуті міста у далекому 1986 році.

«Низький уклін та глибока вдячність учасникам ліквідації наслідків вибуху на ЧАЕС! Хай залишиться в минулому і не повториться жах тієї страшної катастрофи! Здоров’я і витримки нашим захисникам, героям-ліквідаторам ядерної стихії, мирного неба нам і Перемоги!» — зазначили у бібліотеці.

Таємний, загадковий Микола Гоголь

 

Таємний, загадковий Микола Гоголь

Всі оглухли – похилились

В кайданах… байдуже…

Ти смієшся, а я плачу,

Великий мій друже

Т. Г. Шевченко «Гоголю»

Микола Гоголь – постать, яка залишила величезний слід як в українській, так і в російській літературах. Письменник-психолог, письменник-драматург, письменник-реаліст, письменник-містик полонив серця своїх сучасників, став каменем спотикання українських та російських літературознавців усіх часів.

Хто він, цей українець, що писав російською мовою, кохаючи рідну Україну? Українські і російські письменники, які вперше прочитали М.В.Гоголя, були зачаровані його словом, простим і влучним, страшним і містичним, дотепним і жартівливим, правдивим і безкомпромісним. Герої знаменитого українця були виписані з такою щирістю, що читач з насолодою споглядав як чесного і доброго, так і підлого          й           жалюгідного          героя.

 Письменник легенда – гордість українців, людина, ім’я якої плекають слов’янські народи, бо душа автора належала їм обом. Мова його творів – то мова України, краю, де він народився і виріс. Твори Гоголя переповнені українськими словами: бандура, баклага, батіг, вояка, винниця, галушки, діжа, добродій, повітка, пошапкуваться, пищик, ясочка, стусан, сукня… Природа України зачарувала Гоголя, і він отримував величезну насолоду і задоволення, просто упивався красою, описуючи Дніпро, ніч, степ…

Як зазначив Микола Жулинський «Шевченко і Гоголь – дві половинки великого українського серця – так ніколи й не стулилися. Не зустрілися, не погомоніли. Не пожартували й не заспівали українських пісень… Лиха доля розносила їх по світах – Гоголя усамітнювала в країнах Європи, а Шевченка гнала пекельними пісками подалі від України. І Шевченко, і Гоголь духовно живилися Україною, її історією, народною культурою, легендами, міфами, переказами. Обидва були на час полишення України свідомими українцями, внутрішній світ яких наповнився національною історичною міфологією, життя і побуту земляків.»

Гоголь був надзвичайно талановитим письменником, але навіть його великий талант не зробив би з Гоголя великого митця, якби не мав він того широченного світогляду,овіяного епохою, країною, народом, місцевими та історичними обставинами. Геніальність його натури як письменника і як людини полягає в тому, що він не тільки зафіксував, побачив те, що не дано іншим, а дістав і освітив перед світлом прожектора найменші і найнепомітніші риси героя. Неповторність та оригінальність письменника побачили й оцінили (кожен по-своєму) всі літературознавці тієї епохи, хоч і оцінки їх не завжди збігались, але «не помітити», пройти повз талант Гоголя не міг ніхто.душі, письменника завжди жила і квітла Україна і він сам був тим українцем, у якому бурхливо кипить, нестримно вирує, ніжно дише і полум’ям горить життя.

 Микола Васильович Гоголь – класик світової культури, один з найбільш незвичайних і загадкових письменників.
           Він залишив у спадок неоціненний доробок з повістей і романів, драматургії та публіцистики. Його твори читають та екранізують в Америці й Німеччині, в Росії і Білорусі , і , звісно в Україні. Про нього розповідають містичні легенди, загадковою залишається навіть смерть Миколи Васильовича.
          Твори М.В. Гоголя "Тарас Бульба", "Мертві душі", "Вечори на хуторі біля Диканьки", "Ревізор", "Вій", "Одруження", "Записки божевільного" знайшли своє місце серед найкращих художніх досягнень світової літератури.
          2 квітня до 210-ї річниці від дня народження відомого письменника-мислителя у Кирило-Ганнівській бібліотеці-філії №18 діє книжкова виставка "Таємничий, загадковий Гоголь", на якій представлені видання Миколи Гоголя та література про життя і творчість визнаного класика української  літератури першої половини ХІХ століття.