“Іван Мазепа — найдраматичніша і найзагадковіша постать в історії України”

                      https://youtu.be/8DI68807Fzo?si=rcS3e9bjqs-EeE0j

“Іван Мазепа — найдраматичніша і найзагадковіша постать в історії України”

«Той великий славний муж...жертвував усім, щоби вибороти волю своїй батьківщині. Він не вагався зректися усього, що може бути найдорожче на цій землі, й віддав власне життя на визволення рідного краю з-під московського ярма»

             Іван Мазепа – одна з найдраматичніших постатей в історії України, видатний полководець, дипломат, великий діяч української державності. Його називали зрадником і героєм, проголошували йому анафему і підносили до небес, славили й проклинали. Але ніхто не зміг заперечити того вкладу, що його вніс Мазепа у політичну та культурну розбудову України.

Гетьман  Мазепа став великим державотворцем, полководцем, дипломатом і культурним діячем, який творив  нову раньо-модерну Україну. Вже за життя нашого героя супроводжувало багато легендарних переказів щодо окремих  сторінок його біографії, кількість яких після його смерті збільшувалася і вони ставали справжніми міфами або ж набували гіперболізованого звучання. Бурхлива життєдіяльність Івана Мазепи й до цього часу  оповита рядом таємниць та загадкових подій, які ще чекають на своє розкриття.

Іван Степанович Мазепа народився в селі Мазепинці на Білоцерківщині 20 березня 1639 року, вчився в Києво-Могилянській Колегії, Єзуїтській колегії у Варшаві.

25 липня 1687 року його обрано гетьманом, одночасно укладено українсько-московський договір «Коломацькі статті», який визначив подальші відносини двох держав.

Політична програма Мазепи була чітко визначена на основі української козацько-гетьманської державності й соборності українських земель у складі єдиної української держави, встановлення міцної автократичної гетьманської влади у становій державі європейського типу із збереженням традиційної системи козацького устрою.

У царині внутрішньої політики Мазепа підніс на високий рівень українське господарство, зокрема промисловість, дбав про розвиток української науки, освіти (перетворення у 1694 році КиєвоМогилянської Колегії на Академію, заснування у 1700 Чернігівського колегіуму тощо), культури та літератури (творчість Дмитра Туптала, Стефана Яворського, Іоана Максимовича, Феофана Прокоповича). Мазепа був великим і щедрим меценатом мистецтва, особливо архітектури і малярства (на кошти Мазепи споруджено в Києві Богоявленську церкву Братського монастиря, церкву Миколи Пустинного, Військовий собор, корпус Києво-Могилянської академії, величні церковні пам’ятки мазепинського бароко у Чернігові, Переяславі та ін.).

Мазепі вдалося створити нову провідну старшинську верству, проте він мав і потужну старшинську опозицію, яка виступала проти гетьманського абсолютизму. Соціальні проекти Мазепи (охоронні універсали містам, обмеження панщини двома днями на тиждень) не могли усунути соціальних суперечностей, які внаслідок безперервних воєн, військових тягарів, старшинських надуживань, зростали. Все це позбавило Мазепу солідарної національної підтримки в критичний момент української історії.

Переговори Мазепи з польським королем Станіславом Ліщинським, а згодом із шведським королем Карлом ХІІ завершились у 1708 році угодою про прилучення України до антимосковської коаліції. Пізніше до цієї коаліції приєдналося Запоріжжя, і 28 березня 1709 року у Великих Будищах був укладений українсько-шведський договір між Мазепою і кошовим отаманом К. Гордієнком з одного боку, і Карлом ХІІ – з другого. Але українсько-московська війна 1708- 1709 року закінчилась поразкою союзників.

2 листопада 1708 року військо .Меншикова зруйнувало місто Батурин і всіх мешканців було знищено, навіть жінок і немовлят. 14 травня 1709 року війська російського полковника Яковлева зруйнували Запорізьку Січ, страчено усіх полонених козаків, зруйновано січову фортецю, спалено курені й військові будівлі. Гармати, скарб і прапори вивезено.

Спроби Мазепи організувати широкий антимосковський фронт на сході Європи були марні, а Полтавська поразка (8 липня 1709 р.), капітуляція шведської армії вирішили долю України.

Мазепа і Карл ХІІ з рештками шведського і запорізького війська емігрували до Туреччини. Мазепа помер у с. Варниця біля міста Бендери Молдовського князівства, що належало Османській імперії, вночі 21 вересня (2 жовтня) 1709 року, де і був похований, потім перепохований у монастирі святого Юрія у Галаці (Румунія) (згодом могила Мазепи була знищена).

Іван Мазепа спробував відновити боротьбу за самостійну державу, саме тому,  його вагоме значення в історії України неможливо спростувати та піддати сумнівам, адже історичні факти залишаються фактами, висвітлюючи та доносячи до нас всю позитивну спрямованість намірів гетьмана щодо позиції України.

Ім’я Мазепи надихало творців світової і української літератури (Ф. Вольтера, Д.Байрона, В.Гюго, В. фон Гайденштама, Р. Готтшаля, О. Пушкіна, К. Рилєєва, Ю. Словацького, Б. Залеського, Б. Лепкого, Л. Старицьку-Черняхівську, В. Сосюру та ін.), музики (Ф. Ліста, П. Чайковського, П. Сокальського та ін.), малярства та різьбярства (О. Верне, Т. Шевченка, І. Рєпіна, В. Малютина, О. Архипенка та ін.).

Співець трагічної епохи

 

Співець трагічної епохи

Друкуючи добірку сонетів Марка Вороного у №6 за 1926 рік, львівський журнал «Світло» відзначав: «Молодий поет-неоромантик, співець трагічності нашої епохи. У його віршах відчувається невичерпна потенціальна сила, що шукає свого виходу. Серед сучасних поетів радянської України його талант помітно визначається глибшим змістом і досконалою формою».

         18 березня 1904 р. у Чернігові, в сім'ї видатного  українського поета і прозаїка Миколи Вороного та Віри Вербицької-Антіох, доньки поета Миколи Вербицького, автора слів українського Славня «Ще не вмерла Україна», народився син, якого назвали Марком.  Хрещеним батьком Марка був ще один знаний письменник — Михайло Коцюбинський.

         Читати хлопчик навчився вже у 6 років, а у 7 – став учнем Чернігівської гімназії. Захоплювався поезією, з 14 років став віршувати. У 1920-і роки з’явилися перші журнальні публікації. Вийшли друком збірка поезій, книги для дітей, переклади…
 Після жовтневого перевороту й утворення УНР та ЗУНР був приголомшений вбивством гімназистів під Крутами, його родича Григорія Вербицького та знайомої Томи Мещерської. 1918-го записувався добровольцем до армії Денікіна, але через неповноліття його не взяли.

     Навчався у Чернігівській гімназії, Київському музично-драматичному інституті та Київському ІНО. Працював на Київській кінофабриці.

       1926-го Марко Вороний з батьком переїхав до Харкова, у який закохався з першого дня, і присвятив йому не один десяток романтичних віршів. Вступив до інституту Нарпросвіти, працював у театрі, познайомився з М. Бажаном, П. Сосюрою, М. Рильським. Друкувався в журналах під псевдонімом Антіох, від 1926 – виключно під своїм ім’ям у радянських журналах «Червоний шлях», «Глобус» (цикл «Туркестанські сонети», 1926), «Життя й революція». Вірші й уривки з поем цього періоду відзначаються споглядальністю, сповнені роздумів про довколишній світ, природу, місце поета в суспільстві.

У доробку талановитого поета – збірка віршів «Форвард», 5 книг для дітей, переклади творів з німецької — Р.М.Рільке, Г.Гайма, А.Ліхтенштайна; французької – Ш.Бодлера (зокрема – відомого «Альбатроса»), Р.Сюллі-Прюдома;  італійської – Д.Боккаччо; івриту – Д.Гофштейн

Писав сонети, планував видати книжку-сонетарій.

Філософська лірика, особливо на релігійні теми, вражає глибиною і прозірливістю. Кращі поезії цієї тематики («Молитва», «Церква», «Янголи», «Різдвяна елегія», «Отчизна») увійшли до «Хрестоматії української релігійної літератури» (Мюнхен; Лондон, 1988).

Писав також вірші, віршовпні оповідання, казки для дітей: «Червоні краватки», «Будівники», «Коники», «Носоріг», «Ставок» (усі – 1930) та ін.

У 1933 році, рятуючись від репресій, виїхав до Москви, де майже рік працював у ред. журналі «Наши достижения».

1935 рік -  заарештовани органами НКВС як член контреволюіної націоналістичної групи і після примусового визнання себе «зрадником, ворогом народу» засуджений до 8-ми років концтаборів. Покарання відбував на Соловках (РФ).

Постановою особливої трійки при Управлінні НКВС у Ленінградській області від 9 жовтня 1937 року Марко Миколайович Вороний був засуджений до розстрілу і вирок було виконано 3 листопада того ж року.

1937 при перегляді справи Упраіління НКВС у Ленінградській області засудило Вороного до розстрілу.

Марко Вороний – поет розстріляного віідродження.

Наприкінці  січня 1958 р. М.М.Вороний був реабілітований, справу припинено  за відсутністю складу злочину.

Сучасний читач мало знайомий з творчістю Марка Вороного. Відомо, що поет планував видати збірку сонетів. Його філософська лірика, особливо на релігійні теми, вражає глибиною і прозірливістю. Кращі поезії цієї тематики («Молитва», «Церква», «Янголи», «Різдвяна елегія», «Отчизна») увійшли до «Хрестоматії  української релігійної літератури» (Мюнхен; Лондон, 1988).

Ллэться музика через край...

 

Ллэться музика через край

БАТЮК Порфирій Кирилович

            Народився 28 лютого (11 березня)  1884 у м. Зіньків на Полтавщині. 

           Композитор, фольклорист і педагог. Член СКУ (1932). Закінчив у С.-Петербурзі музичну школу Смоленського та музичний клас Придворного співця капели (1912).

        Музичну освіту здобув у Петербурзі в музичній школі ім. Смоленського та в придворній спеціальній капелі (зі званням диригента, вчителя співу та теорії музики). Вивчав також гру на скрипці у П. Вілкомірского і постановку голосу у В. Власова в Москві.

        У 1913 повернувся на Україну й розпочав музично-педагогічну працю. З 1913 – по 1920, вчитель співу в гімназії в м. Зінькові. Видав «Музичну хрестоматію для шкіл» та збірку шкільних хорів «Червоні свята».

        Належав до молодої музичної школи 1920-х рр., зорієнтованої на творчі засади М. Леонтовича, зокрема на поліфонічність акапельних творів, стилістику хорового аранжування, жанрового розмаїття в обробках народних пісень.

         У 1918 разом із П. Толстяковим у м. Зінькові заснували школу для диригентів сільських хорів.

        1919 – викладав музичну теорію дисциплін на курсах дошкільне виховання (Зіньків).

       1929–33 – викладач музично - теоретичних дисциплін у Охтирському педагогічному технікумі;

       1933–1941 – у Харкові: диригент самодіяльних хорових колективів, методист Будинку худонього виховання дітей.

       1944–46 – старший науковий співробітник ІМФЕ АН УРСР;

       1946–48 – керівник хору Київської партійно школи. Збирав і досліджував українські народні пісні.

       1946 – учасник фонографічної фольклорної експедиції на Закарпаття, музичні розшифровки якої ввели в науковий обіг багатий матеріал для встановлення явища дуалізму інтервалів, відкритого П. Барановським.

       Працював переважно в жанрах вокальної музики, пройнятої українським наронич мелосом. Здійснив хорові розклади зі збірника українських народних мелодій з голосу Лесі Українки у записах К. Квітки.

       Автор фортепіанних п’єс на теми українських народних мелодій «Дудочка», «Дзьобка», «Таночок» (1935– 41). Відомий як автор хору «Тихо над річкою» (слова С. Черкасенка). Інші твори – хори акапела («Заповіт» – для дитячого хору, «Мені тринадцятий минало» – для мішаного хору на слова Т. Шевченка; обидва – 1961), «Шевченкові» на слова Л. Волошина (1963), дві кантати (1967); твори для мішаного хору: «У долині є криниця» (слова П. Амбросій), «На могилі високій» (слова П. Яценка, обидва – 1961), романси для хору із супроводом на слова О. Пушкіна, Т. Шевченка, С. Олійника, пісні, обробки українських («Чи це ж тая криниченька», «По садочку ходжу», «Ой на горі бережечок») та мордовських народних пісень для мішаного хору, фортепіанні п’єси на українські народні теми та ін.

       У творчрму доробку Батюка є панегіричні твори, написані в дусі часу («За Сталіна голос народ подає», «Ой Сталіне, ріднесенький», «Підписався перший Сталін",  "Пісня про Стокгольмську відозву»; усі – 1950).

       Автор рукописного «Збірника народних пісень для школи в обробці для хору з фортепіано».

         Фольклорні матеріали Батюка об’єднано у цикли:

-          про 2-у світову війну, партизанські пісні,

-         народні пісні з Полтавщини та Харківщини (зберігаються у рукописних фондах ІМФЕ НАНУ).

    Помер 19 квітня 1973 року в Києві.

Весна починається з Шевченка

         Весна починається з Шевченка

Є. Сверстюк

      «Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам’ять…». 

9 березня особлива дата для українців – День народження Тараса Григоровича Шевченка. Його називають нашим пророком, Великим Кобзарем і українським генієм. Шевченко був відомий і боротьбою за визволення українського народу.

Кожне слово, написане поетом, і досі актуальне. Український видатний митець залишив кілька важливих послань, які для українців стали закликом до дії.

    Тарас Шевченко - це не тільки видатний поет, маляр і громадський діяч, але й символ національної свідомості, воля та незламна сила духу українського народу.

 

    Його твори переповнені глибокими почуттями і сильними емоціями, що торкнулися сердець мільйонів людей. Його літературні шедеври стали взірцем для багатьох поколінь українців, які борються за наше краще майбутнє.

 

    Сьогодні ми згадуємо Тараса Шевченка з повагою та вдячністю, і бажаємо його творчій спадщині назавжди жити в наших серцях. Нехай його слова завжди будуть для нас натхненням та мотивацією на шляху до світлого майбутнього.

 

Життя Великого Кобзаря є прикладом свідомого вибору людини, яка обрала нелегку, сповнену випробувань і боротьби дорогу служіння рідному народові. Вся творчість Тараса Шевченка пронизана гарячою любов’ю до рідного краю. Його думи та полум’яне слово відображали прагнення трудового люду до кращої долі. Великий Кобзар став знаковою особистістю не лише української, а й світової літератури, здобувши право на безсмертя. Тому навіть через віки прибуває джерело людської шани та поваги до нього.

Тож нехай святе поетове слово об’єднає всіх українців, незалежно від їх поглядів і переконань, задля щасливого мирного майбутнього України!

З нагоди 210 річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка у Кирило-Ганнівській бібліотеці-філії №18, спільно з Будинком культури та філією «Кирило-Ганнівський заклад загальної середньої освіти І - ІІ ступенів» Ставківського НВК, було проведено літературне свято «Весна починається з Шевченка» та вікторина «Дітям про Шевченка»  для учнів початкової школи. Також була проведена книжкова виставка та творами поета.

 

        

          

  З днем народження, великий Тарасе!

Зі святом, чарівні жінки!

 

Зі святом, чарівні жінки!

З ледь відчутним весняним подихом приходить до нас чудове жіноче свято - 8 Березня. Цей день несе у світ ніжність і красу. Адже усе найдорожче, що є у нашому житті – щастя, радість, надія, кохання, пов’язане з жінкою. Без вас, дорогі дівчата, не було б стільки світла, любові і тепла. Ви наповнюєте будні яскравими фарбами, спонукаєте до шляхетних вчинків і добрих справ. Нехай вас ніколи не оминає турбота чоловіків, а прекрасні почуття дарують натхнення для нових творчих успіхів і життєвих перемог. Будьте коханими і кохайте,  почувайтеся щасливими та захищиними.

Зі святом весни, чарівності, краси і жіночності! Нехай кожен день буде таким, як цей- наповнений посмішками, захопленням, любов’ю, турботою і радістю. 

 

Друга річниця російського повномасштабного вторгнення

 

Друга річниця російського повномасштабного вторгнення

Повномасштабне вторгнення 

(за матеріалами Генерального штабу ЗСУ)

       Війна почалася після тривалого нарощування російських військ із листопада 2021 року вздовж кордону України з Росією та Білоруссю і визнання органами влади Росії 21 лютого 2022 року терористичних утворень на території України - так званих "ДНР" і "ЛНР" - як державних.

       Неодноразово західні та українські політики розцінювали накопичення російських військ біля кордонів з Україною з листопада 2021 року як підготовку Росії до війни. Офіційні представники Росії всіляко заперечували у своїх заявах, що Росія має намір напасти на Україну. Практично одночасно Збройні сили Російської Федерації почали перекидання додаткових військ на окуповані території Донецької та Луганської областей.

       І етап: 24 лютого – квітень 2022 року 24 лютого 2022 року близько 4-ї години президент РФ Володимир Путін оголосив про початок «спеціальної воєнної операції», метою якої він назвав «демілітаризацію і денацифікацію України». За кілька хвилин російські ракети атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій Україні, почалося відкрите збройне вторгнення росіян із території Білорусі та тимчасово окупованого Криму. Російськоукраїнська війна, розпочата РФ у 2014-му, перейшла в нову гостру фазу.

     Повномасштабне вторгнення військ противника до України велося багатьма напрямками, внаслідок чого сформувалося кілька операційних зон: Північно-Західна, Східна та Південно-Західна.

     Путін планував бліцкриг: висадити десант на Гостомельський аеродром і захопити Київ

      Епізодами битви за Київ стали: бої за Ірпінь, Ворзель, Бучу, Гостомель.

      Застосування реактивної, ствольної артилерії, танків, стрілецького озброєння  призвело до великих жертв серед цивільних. Одночасно рашисти масово проводили серед місцевих так звані зачистки. Тіла численних жертв ховали у братських могилах. З 19 березня підрозділи Сил оборони України перейшли до контрнаступу. Ворог почав відступати; бої за аеропорт «Антонов» у Гостомелі.

      Противник намагався встановити контроль над цим стратегічно важливим об’єктом, щоб безперешкодно перекидати транспортною авіацією боєприпаси й висаджувати десант. На цьому аеродромі перебував на ремонті флагман і символ української авіації – легендарний Ан-225 «Мрія». Масованими обстрілами російські окупанти знищили «Мрію». Під час боїв злітно-посадкову смугу суттєво пошкодили, тож противник не зміг розвантажити на летовищі основні сили.

     Знаковий тактичний епізод першого етапу повномасштабного вторгнення – бої за Маріуполь

     28 лютого 2022 року противник розпочав облогу міста – підійшов одночасно з заходу та сходу. Сили оборони України вимушені були відступити до міста й вести кругову оборону попри суттєву чисельну та вогневу перевагу ворога. На 1 квітня окупанти оточили Маріуполь і почали просуватися до центру. 11 квітня група українських оборонців здійснила прорив із міста, подолала 175 кілометрів тилами ворога й вирвалася з оточення. Від 21 квітня єдиним опорним пунктом Сил оборони України в Маріуполі лишився металургійний комбінат «Азовсталь». Тримаючи там оборону до 20 травня, наші герої відтягували найбоєздатніші ворожі підрозділи від інших напрямків.

      II етап: травень – серпень 2022 року

      Після провалу первинного задуму щодо швидкого прориву та захоплення України, противник перегрупував війська та продовжив наступ на кількох напрямках. Сили оборони України перейшли до стабілізаційних заходів, а ведення бойових дій звузилося до двох операційних зон – Східної та Південно-Західної.

      Серед знакових тактичних епізодів цього етапу – бої за Сєвєродонецьк – Лисичанськ. 8 травня, намагаючись захопити Луганську область, ворог загарбав Попасну, 12 травня – Рубіжне.

     Нехтуючи принципом мінімізації руйнувань цивільних об’єктів, рашисти масовано обстрілювали населені пункти області з артилерії та авіації. На кінець травня почався штурм Сєвєродонецька. Через застосування масового артилерійського вогню (вороги витрачали до 70 тисяч тонн боєприпасів на добу) та для уникнення оточення підрозділи Сил оборони України 22 червня мусили відійти з Сєвєродонецька, а на початку липня – з Лисичанська. Стійкість українських оборонців суттєво виснажила загарбників – вони зазнали численних втрат і вичерпали резерви. На цьому етапі варто згадати й бойові дії на Лиманському, Авдіївському та Новопавлівському напрямках.

      ІII етап: вересень – грудень 2022 року

      Ворог втратив ініціативу та мусив вживати радикальних заходів для збереження свого положення на окупованих територіях. Зусилля військово-політичного керівництва України були спрямовані на забезпечення умов для звільнення тимчасово окупованих територій і нарощування засобів для продовження наступальної операції.

На цьому етапі знаковими тактичними епізодами були наступальні операції Сил оборони України:

      Харківська наступальна операція Противник продовжив активні наступальні та штурмові дії в Донецькому операційному районі. Окремі підрозділи перекинув на Херсонський напрямок. Це дало змогу Силам оборони України 5 вересня розпочати наступальну операцію в Харківській області.

      Заскочені зненацька ворожі підрозділи були розгромлені та дезорієнтовані. Лише в середині жовтня ворог закріпився на рубежі Сватове – Кремінна. Українці звільнили до 500 населених пунктів, серед них – міста Ізюм, Балаклія, Куп’янськ.

      Херсонська наступальна операція З 29 серпня до 23 вересня українські війська вийшли на адміністративний кордон з Херсонською та Дніпропетровською областями й розпочали створювати плацдарм для просування. В листопаді підрозділи Сил оборони України вийшли на правий берег річки Дніпро, рашисти ж, щоб хоч якось зберегти живу силу, відійшли на лівобережжя. Завдяки успішному проведенню цієї операції Україна звільнила від загарбника Херсон і ще понад 200 населених пунктів.

Війна триває далі. Активні бойові дії зараз ведуться на півдні України, а також Донеччині та Луганщині.

2023 рік

Зима

      На початку року не вщухали активні бойові дії за Соледар та Бахмут в Донецькій області. На Новий рік росія здійснила масований ракетний обстріл українських міст з метою вивести з ладу критичну інфраструктуру та посіяти паніку серед українського населення. До України почала прибувати важка бронетехніка від союзників.

Весна

      Бахмут лишається головним епіцентром протистояння. Водночас росія веде активні наступальні бойові дії на Куп’янському, Лиманському, Авдіївському та Мар’їнському напрямках.

      Україна продовжує отримувати допомогу від партнерів – зокрема комплекси ППО, що робить менш успішними атаки росіян на українські міста. Фіксуються військові дії в середині росії, зокрема в Білгородській області. Фіксуються також атаки БПЛА на російську столицю.

Літо

      Сили Безпеки та Оборони України в результаті контрнаступальних дій звільняють низку населених пунктів на Донецькому та Запорізькому напрямках. Загострюються бої на Півдні України. Для протистояння українському контрнаступу росія вдається до екологічного злочину – підриває Каховську ГЕС у Херсонській області, в результаті якої завдано великої шкоди цивільному населенню, мирній інфраструктурі та екосистемі Нижнього Дніпра.

      Внаслідок російських ракетних атак страждає історичне середмістя Одеси – пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Осінь

      Загострюються бойові дії біля Авдіївки та Кліщіївки у Донецькій області, на Луганському напрямку (бої за Кремнну). Активні бойові дії тривають на Запоріжжі та в Таврії (Силам Безпеки та Оборони України вдається створити плацдарм на лівому березі Херсонської області).

     Українське прикордоння продовжує зазнавати масованих обстрілів з російської сторони.

     Поновлюються масовані атаки українських міст російськими дронами.

 

 

 

 

Вони за нас тримали небо...

            

        Вони за нас тримали небо... 

      В Україні 20 лютого вшановують пам’ять Героїв Небесної Сотні. Саме в ці дні, 10 років тому, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім владним режимом сягнуло свого піку.

      Події того дня стали кульмінацією Революції Гідності. За неповернення до пострадянської моделі відносин між владою та суспільством та утвердження розвитку України як демократичної європейської країни довелось заплатити дуже високу ціну – сотні людських життів.

       "Кожен з нас сьогодні вчергове прожив цей героїчний етап нашої історії: від становлення до захисту своєї честі і гідності. Тож маємо бути горді і не повинні плакати, бо не кожен народ виховує стільки мужніх синів, які готові один за одного віддати своє життя. Ми повинні бути щасливими від того, що нам Бог дає силу протистояти злу з піднятою головою і зі світлом у серці і з вірою в нашу перемогу."

     Їх назвали Небесною Сотнею –  українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей.

     Ніхто не в праві забути морозні дні 2013 – 2014 року, коли від напруги закипала в жилах кров, коли в ім’я віри і правди один за одним падали від куль майданівці, аби прорости в наших серцях червоними квітами пам’яті.

Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная, свою дитину.

Іх в мирі, Господи, прийми до себе

І шлях високий Боже, освяти.

За чисті душі, що злетіли в небо,

Небесній Сотні шана й молитви.

     

       Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.