День матері 2020 в Україні, традиційно, святкують в другу неділю травня. Це свято не вважається державним, тож офіційного вихідного у цю дату не має. Проте даний факт не заважає українцям висловлювати слова подяки матерям та дарувати квіти й подарунки.
Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково – від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.
На День матері діти дарують своїм матерям квіти, святкові листівки, роблять якісь подарунки власними руками, присвячують мамам пісні та вірші. Якщо говорити про дорослих дітей, то прийнято дарувати подарунки, щоправда, до них вже жодних побажань немає – головне, що вони були від серця та з добрими намірами.
Матір віддавна вважають символом берегині родини. День матері уперше почали відзначати після Першої світової у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині та Чехословаччині. До цього Британія святкувала так звану «материнську неділю» – у четверту неділю Великого посту. Ідею віддати жінкам одну з неділь у році озвучували у США ще наприкінці 1800-х років, але тоді підтримки вона не отримала. Офіційно вітати всіх мам на планеті почали тільки на початку 20 століття завдяки сприянню окремих американських активісток. У християн 10 травня також асоціюється з Матір’ю Божою, до якої віряни звертаються, просячи заступництва і допомоги. У травні люди висловлюють подяку материнській самопожертві, коли природа виряджає планету у пишні убори весняних квітів. День матері в Україні уперше відзначили у радянському Львові – у 1929 році. Відтоді українки поширили цю традицію на землі Тернопільської області і Східної Галичини. Невдовзі СРСР заборонив відзначення цього свята, а вже з 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій Свято матері повернулося до України. Офіційно День матері святкують в Україні з підписанням президентом відповідного указу від 10 травня 1999 року.
Мама… Слово, яке вперше вимовляє дитина. Людина, яка присутня у нашому житті в реальній чи ідеальній сферах. На її плечі й душу покладено найважчий та водночас найвеличніший обов’язок – дати плоть, життя Божій іскрі.
Мама… Слово, яке вперше вимовляє дитина. Людина, яка присутня у нашому житті в реальній чи ідеальній сферах. На її плечі й душу покладено найважчий та водночас найвеличніший обов’язок – дати плоть, життя Божій іскрі.
Образ матері присутній у кожного письменника, художника, музиканта.
Матір увіковічнюють в папері, полотні, мрамурі, мелодії… Впродовж століть нові генерації творців підняли цей найсильніший образ у височінь, у вічність, підкреслили його всеохопність.
Андрій Малишко
ПІСНЯ ПРО РУШНИК
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
