Наш Герб-тризуб,у ньому сила!

https://youtu.be/OQf7YWaMtH8?si=fsFhhtq834QSa3m2

Історичне досьє

19 лютого Україна відзначає День державного герба. Свято було запроваджене у 2018 році. Дату обрали не випадково, адже саме 19 лютого 1992 року український тризуб затвердили як Малий герб України та складову частину Великого герба.

Історія заснування Дня державного герба

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначивши його ключовим елементом майбутнього Великого державного герба. Цим символом став золотий тризуб на синьому щиті – знак, що у ХХ столітті уособлював національну боротьбу українців за незалежність.

Наразі Великий Державний Герб України досі не затверджено. Протягом років проводилося кілька конкурсів на розробку Великого герба, але жоден із запропонованих варіантів не був ухвалений Радою. Остання спроба затвердити проєкт Великого герба відбулася у 2020-2021 роках.

Історія українського тризуба

Перші зображення тризуба археологи зустрічали ще на пам’ятках культури, які були датовані першим століттям нашої ери. Для наших предків він був своєрідним оберегом. 

Пізніше тризуб став відомим, як родовиий знак Рюриковичів. 

Існують історичні факти, що посли князя Ігоря під час підписання договорів, ставили печатку саме з цим символом. 

За часів Володимира Святославовича на монетах з одного боку карбували його портрет, а з іншого – тризуб.

Тризуб постійно використовувався і в побуті українців, зокрема, в карпатських селах була традиція малювати його на стінах чи воротах під час релігійного свята Водохреща. Так у знаках хреста і тризуба сполучились християнські і язичницькі символи. 

Вперше офіційно Державним Гербом УНР тризуб став 22 березня 1918 року – рівно через два місяці після проголошення незалежності IV Універсалом Центральної Ради.

За основу герба сучасної України, якиий відомиий нам сьогодні, було взято знак з монет Володимира Великого. 

Що означає тризуб?

Протягом останніх 100 років більш як 50 вчених в різних куточках світу намагаються відгадати походження і значення тризуба. Думки їх досить розбіжні. Існує дуже багато гіпотез щодо трактування тризуба, найпоширенішими є що це верхівка скіпетра візантійського або скіфського царя, корона, голуб святого духа, корогва, якір, нормандський лук, нормандський шолом, нормандська сокира, кінець нормандського списа тощо.

Значення тризуба в українського населення потрійне: він є і символом державної влади, тобто, державним гербом; національним знаком і релігійним символом. 

Герб – це не лише державний символ, а й святиня, що уособлює прагнення народу до свободи та незалежності. Він є живим зв’язком між минулим, сучасністю та майбутнім української нації.

Цікаві факти про тризуб

Український інститут національної пам'яті опублікував цікаву інформацію про тризуб, яку варто пам'ятати:

·         Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.

·         У часи Української Народної Республіки Тризуб затверджено державним гербом України, що підкреслює спадкоємність із попередніми періодами української історії.

·         У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби українців за незалежність. Радянська тоталітарна система затаврувала його як «націоналістичний знак». Використання Тризубу в СРСР заборонялося, «винуватців» жорстко карали.

·         Відновивши незалежність у 1991 році та обравши Тризуб державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки.

·         Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася із знищення Тризуба як маркера української ідентичності.

·         Тризуб об’єднує українських патріотів, які сьогодні захищають наш суверенітет і територіальну цілісність України.

·         Для українців у всьому світі Тризуб символізує зв’язок із Батьківщиною.

Вітаємо усіх з цим визначним днем! Будьмо гідними нашої історії та тих завдань, які стоять перед Українською Державою сьогодні.

Мирного неба та добробуту рідній Україні!

Разом до перемоги!

Все буде Україна!

 

https://youtu.be/O69CTCNlmS0?si=UXmZwPSyIsHfo_SO 

Наша єдність має залишитись міцним ланцюгом, який захищає та оберігає всіх нас і Україну не тільки в цей день, а й на віки. Тільки разом ми сильні, бо наша сила – у єдності. Разом і спільними зусиллями ­– до Перемоги! 

16 лютого українці відзначають досить молоде державне свято - День єднання. Його заснував президент Володимир Зеленський 2022-го на тлі попереджень про можливе повномасштабне вторгнення в нашу країну. 

 Взимку 2022 року розвідки західних союзників попереджали Україну про можливе вторгнення РФ і навіть вказували дату - 16 лютого. Ніхто не хотів вірити в таке жахливе майбутнє - країна продовжувала жити своїм життям і турботами. Водночас народ був схвильований небезпечними перспективами. Для підняття духу та, щоб зменшити психологічний тиск у суспільстві, глава держави встановив нове свято, покликане нагадати, що сила та міць українців саме в єднанні. "Нам кажуть, що 16 лютого стане днем нападу. Ми зробимо його Днем єднання", - сказав тоді президент. Так з'явився День єднання 16 лютого.

День єднання є молодим святом. Цього року ми святкуємо його лише вчетверте. У нього немає сформованих роками традицій, але в умовах війни воно набуло особливого сенсу - показати усьому світові, що ми сьогодні - як ніколи єдині та попри все будемо відстоювати свою незалежність і своє майбутнє.

16 лютого в українських містах і селищах піднімають державний прапор і виконують гімн. Приєднатися до святкування можна, одягнувши вишиванку, прикріпивши синьо-жовту стрічку або ж підтримати донатом тих, хто зараз бореться за нашу свободу та мир на фронті.

День Єднання перегукується з іншими важливими датами української історії, зокрема Днем Соборності України (22 січня), який відзначає об’єднання УНР та ЗУНР у 1919 році. Подібно до цього, День Єднання наголошує, що лише разом українці можуть протистояти загрозам та зберегти незалежність. Історія України знає чимало прикладів, коли розбрат між різними регіонами призводив до втрати державності. Водночас моменти єднання – такі як Революція Гідності 2013-2014 років чи опір повномасштабному вторгненню Росії у 2022 році – доводять, що саме спільні цінності та національна свідомість є запорукою успіху країни.

За результатами соціологічних досліджень, проведених у 2022-2023 роках, понад 85% українців вважають єдність головним чинником перемоги у війні. Також значна частина населення (близько 75%) підтримує святкування Дня Єднання як важливого національного символу. У зв’язку з війною українці ще більше згуртувалися. Благодійні фонди, волонтерський рух та взаємодопомога стали нормою життя, а загальна довіра до державних інституцій зросла. Це свідчить про те, що ідея єднання дійсно стала невід’ємною частиною сучасної української ідентичності.

День Єднання – це не просто чергова дата у календарі, а нагадування про силу єдності перед викликами. Це день, коли кожен українець може замислитися над тим, як він особисто може зміцнити державу, допомогти ближньому та зробити внесок у спільну перемогу. Адже справжня сила нації – у її згуртованості, взаємопідтримці та вірі у власне майбутнє.

У День єднання України бажаю нам усім здорового прагматизму і щирої віри для побудови економічно незалежної та соціально відповідальної держави. Саме нашому поколінню відведено цей важливий історичний шанс. Не упустімо його і цінуймо час, у який живемо. Пам'ятаймо та шануймо наших національних героїв. Молімо Бога за тих, хто віддав своє життя за Україну і зробімо все для того, щоб їхня велична благородна мета не перетворилася в ілюзію. Зичу Вам щастя, добробуту та злагоди в родинах. Слава Україні! Героям Слава!

https://youtu.be/JWAFT5Aktf0?si=6u71AgwVsnn6Rr-1

15  ЛЮТОГО -    ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ  УЧАСНИКІВ  БОЙОВИХ ДІЙ НА  ТЕРИТОРІЇ ІНШИХ  ДЕРЖАВ

     З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни.

    Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.

     Тридцять шість роки тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез.

       Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

   Надзвичайно жорсткі та виснажливі умови підготовки, перемінливий клімат, щоденні думки про смерть і переживання за своє життя робили перебування у «гарячій точці» просто неможливим. Таке зрозуміють тільки ті, хто воював і вижив у ті жахливі роки. Та найстрашніше те, що ці хлопці не знали, що буде з ними в майбутньому, чи знайдуть вони собі місце у новому житті, житті без війни і смерті.

      З метою відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, 36-ї річниці виведення військ з Афганістану  проведено патріотичну годину пам’яті «Афганістан: подвиг, трагедія, пам'ять».

     День 15 лютого – це не тільки данина пам’яті загиблим, але і вираз глибокої вдячності всім, хто повернувся додому, хто чесно і мужньо виконав і виконує свій військовий і громадянський обов’язок.

      У день виведення військ з Республіки Афганістан ми згадуємо всіх, хто віддав своє життя. Ми схиляємо голови перед їхньою світлою пам’яттю. Будучи взірцем військової доблесті та героїзму, вони вічно будуть жити в серцях нинішніх і майбутніх поколінь.

     https://youtu.be/kd8FvqaKbjY?si=70XqWcLx24yfSNh 

29 січня вшановують пам'ять усіх українців, хто загинув у бою під Крутами. Цей історичний бій стався 1918 року на залізничній станції Крути, неподалік від Києва. Загін із кількох сотень студентів, курсантів та добровольців захищав вхід до столиці і стримував російський більшовицький наступ.

Бій, що відбувся 29 січня 1918 року на станції Крути, стоїть у ряді з багатьма кривавими трагедіями української нації. Ця історична подія вкотре доводить силу духу українського народу, його витривалість, мужність й готовність українців за будь-яку ціну відстояти свою державу у загарбника.

Бій під Крутами: факти

  Відомо, що у бої під Крутами з українського боку участь взяло близько 600 студентів. Це були бійці сформованого Студентський куреня, що складався зі студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира і Українського народного університету, до яких доєдналися учні старших класів гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. Студенти повинні були складати лише допоміжну частину.

  Невелике українське військо протистояло ворогу, який налічував 6 – 7 тисяч більшовиків, а сам бій тривав 5 годин.
  Точна кількість загиблих не відома досі. Деякі дослідники кажуть, що померло близько 250 бійців, сучасні оцінки – 70-100 осіб. При цьому більшовиків загинуло щонайменше 300.

  За рішенням Української Центральної Ради, 19 березня 1918 року тіла студентів перевезли до Києва та урочисто поховали на Аскольдовій могилі.

  Один підрозділ студентів, який відступав до Києва, заблукав у темряві та випадково повернув до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Спочатку хлопців жорстоко катували, а потім розстріляли. Пізніше цей трагічний момент описав український поет Павло Тичина у своєму вірші "Пам'яті тридцяти".

  Хоробрість та самопожертва героїв Крут стала прикладом для багатьох захисників України. Через самовідданість Батьківщині, крутянців у публіцистиці часто називають "першими кіборгами".

  У січні 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про вшанування пам'яті героїв Крут». Відтоді цей день відзначають на державному рівні.

  До 100-ї річниці історичних подій під Крутами, Петро Порошенко 29 січня 2018 року присвоїв Військовому інституту телекомунікацій та інформатизації почесне найменування імені Героїв Крут.

  Також, на честь героїв Крут у 2018 році було знято фільм.

 Бій під Крутами  – це героїчна й водночас трагічна подія. Вона знаменувала початок нової епохи національного пробудження  українців, усвідомлення  права жити на власній землі та святого обов’язку – боронити її.

     Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства.

     Вони, герої Крут, були першими кіборгами у нашій історії. І в нашій пам`яті вони назавжди залишаться вічно молодими героями.

Крути

Лавренко Михайло –  учасник Крутянського бою

У думці — знову тліє — бій у Крутах...
О, неповторний часе золотий!..
Ми всі були зелені ще, як рута,
Але в душі палав огонь святий.
І хоч навколо вир вогню шалено
Стогнав, як грім, і жах смертельний ніс;
Ми не схилили сонячне знамено
І бій важкий не видавив нам сліз.
Ми перед світом свідчили потугу
І довели, ми — лицарські сини,
Хоч не змогли розбити люту хугу
Та ще раз вчули пахощі весни.
За ту невдачу, що зазнали Крути...
Ні, не дарма пече серця наш гнів,
За ті могили, навіть без хрестів,
Що стогін їх щоночі й досі чути.
Хай виє знов зима поривом лютим...
Та ми — дорогу знаєм до мети;

Лицарство Крут! О, нам вас не забути.
Ваш чуєм зов — невтомно далі йти!