„Сцена – мій кумир,

театр – священний храм для мене”

                               https://youtu.be/glqAIDXpnag

      Цьогоріч виповнюється 180 років від дня народження видатного драматурга Івана Карпенка-Карого ( Тобілевича).

       Серед драматургів, які постачали театр корифеїв сценічною продукцією, найбільш талановитим виявився Іван Карпенко-Карий. В історію національного театру й українського красного письменства він увійшов як талановитий актор, батько української комедії та української трагедії, митець, велич творчого доробку якого досі викликає щире подивування. Як актор Іван Карпенко-Карий віртуозно зіграв ролі Назара Стодолі з однойменної драми Т.Шевченка, Герасима Калитки («Сто тисяч»), Терентія Пузиря (« Хазяїн»), Мартина Борулі та Омелька (« Мартин Боруля»), Потоцького (« Сава чалий») з власних творів.         Пам’ять про геніального корифея увіковічено в багатьох місцях України, на батьківщині споруджено пам’ятник і відкрито літературно-мистецький заповідник «Хутір Надія», а Київський національний інститут театрального мистецтва з гордістю носить ім’я Івана Карпенка-Карого.

      27 вересня 2025 року бібліотеці-філії проведено годину з класиком світової драматургії «„Сцена – мій кумир,театр – священний храм для мене”. У його драматичній спадщині – 18 закінчених п’єс та 3 невеликих уривки творів, залишені в чернетках. Проте саме його п’єси, написані в жанрі сатиричної комедії, вписали ім’я в контекст світової драматургії.

       Користувачі пройшлися життєвими стежками митця, який разом із братами Миколою, Панасом та сестрою Марією складав плеяду корифеїв українського театру.

       Під час заходу наголошувалося, що твори Івана Карпенка-Карого неодноразово ставилися і продовжують ставитися на сценах українських театрів. Незмінним успіхом користувалися ці вистави у жителів віддалених сіл і містечок України. Акторам доводилося виступати в клунях, недобудованих млинах та на вигонах, переносити всі незручності мандрівного життя.

     У фондах книгозбірні представлена література, присвячена життєвому і творчому шляху Івана Карпенка-Карого. Гості заходу мали змогу ознайомитися з літературними виданнями, що наявні у бібліотеці.

 

                           «Люби і знай свій рідний край»

З вершини Шилівської гори відкривається живописна панорама на долину невеличкої тихоплинної річки Ташань, по обидва боки якої і знаходиться нинішнє місто Зіньків – край козацької слави,що має багату і неповторну спадщину.

Спільно з Будинком культури було проведено краєзнавчу годину «Люби і знай свій рідний край». Користувачі бібліотеки поринули у минуле, дізналися про походження назви, історію заснування міста від найдавніших часів і до сьогодення.

Для сучасної молоді, це було цікаво та захоплююче. Ми мандрували Бокруровим лісом разом з французьким картографом Бопланом. Поринули у часи Київської Русі, коли Зіньківщина входила до Новгород-Сіверського князівства. Дізналися про битву литовського князя Вітовта з монголо-татарами, поринули у добу Хмельниччини… Брали участь з Зіньківською сотнею у складі Гадяцького полку у всіх битвах. Історія – річ цікава та захоплююча.